Визначення діаметрів самопливних трубопроводів

Вода від оголовка транспортується двома самопливними лініями. Діаметр самопливних ліній повинен бути таким, щоб швидкість руху води по них не була меншою за швидкість руху води в річці з метою найменшого відкладення мулу. Для цього в повені при підвищеній каламутності всю витрату пропускаємо по одній самопливній лінії, зі швидкістю Vпав = 1,31 м/с.

Діаметр самопливного трубопроводу визначаємо за формулою:

dс.тр.=v(4*Qр/рV)=??4*0,4/3,14*1,31?=0,62м

приймаємо сталеві труби діаметром dс.тр=700 мм, зі швидкістю V=0567м/с, за таблицею Шевельова, в межень весь витрата 0,22 мі/с пропускатиметься по двох самопливних лініях, зі швидкістю V=0,283 м/с, по СНІП.

Втрати напору під час руху води в самопливних лініях визначаємо за формулою:

??=і*?+?(ж*VІ)/2g+?р, де

і - гідравлічний ухил або втрати напору на одиницю довжини трубопроводу (визначається за таблицею Шевельова),

Розрахункова довжина самопливного трубопроводу, м,

ж - коефіцієнт опору, що приймається залежно від місцевої перешкоди (визначається за довідником Курганова О.М. та Федорова Н.Ф. «Довідник з гідравлічних розрахунків систем ВК»).

Для випадку вимкнення однієї лінії на ремонт чи промивання.

Для нагоди роботи двох ліній.

Внаслідок підрахунку втрат напору визначаємо позначки рівня води колодязя. Застосуємо такі значення:

Для переходу, що звужує - ж=0,25

Для двох зварних відводів з кутом 45є - ж =0,45

Для трійника у прямому напрямку труби - ж=0,1

Для засувки - ж=50

Для виходу із труби (виливу) в камеру водоприймача - ж=1

Отже -? = 51,8

Таким чином, вважаємо втрати напору під час руху води по одній самопливній лінії:

По довжині і*?

Значить втрати напору за довжиною дорівнюватимуть:

0,00061 * 120м = 0,0732

Втрати напору через ґрати?р=0,1 і сума? складає:

H=0,0732*51,8*(0,8І/2*9,81) +0,1=0,227

Знайшли втрати напору під час руху всієї витрати води по одній самопливній лінії.

Визначаємо втрати напору води при пропуску витрати за двома самопливними лініями.

2) По довжині і *?

За таблицями Шевельова для витрати рівного 800 мі/год.

За цією витратою визначаємо за таблицею Шевельова:

d=700 мм, отже, і=0,00061 (1000 і=0,61), зі швидкістю V=0,567м/с.

За витратою:

За цією витратою, яку ми пропускаємо по двох сталевих трубах діаметром 700 мм за таблицею Шевельова 1000 і =0,178, отже, і=0,000178 зі швидкістю V=0,286 м/с, означає втрати за довжиною:

??= і *? = 0,00061 * 120м = 0,0732

Сума?ж = 51,8

H=51,8*0,4І/2*9,81+0,0732+0,1=0,596

Отримаємо втрати натиску по двох самопливних трубопроводах.

Автоматизація установки для приготування сиропу

Діаметр трубопроводів можна визначити за витратою продукту: D =, м, (5) де Qп - Витрата продукту, м3/c; W - швидкість продукту (рідини), м/с; D - внутрішній діаметр трубопроводу, м...

Аналіз результатів газогідродинамічних досліджень свердловин, підключених до УКПГ-14 Оренбурзького НДКМ

Для знаходження оптимального діаметру нафтопроводу відповідно до таблиці 3 для пропускної спроможності 4,5 млн.т/рік вибираємо три конкуруючі діаметри, за якими можливе перекачування заданого обсягу нафти: D1 = 377 мм, D2 = 426 мм, D3 = 529 мм. .

Гідравлічний привід маніпулятора

Для цього поставимо швидкість потоку рідини: в напірному трубопроводі - 3,8 м/с; у зливному трубопроводі – 1,5 м/с; у всмоктувальному трубопроводі – 1 м/с. , м де - величина потоку рідини через трубу, [м3/с]; - швидкість потоку рідини, [м/с]...

Гідравлічний розрахунок об'ємного гідроприводу механізму подачі круглопильного верстата

Внутрішній діаметр трубопроводу визначають за формулою, де Q - найбільша витрата на розрахунковій ділянці гідролінії м3/с; V - допустима швидкість руху рідини, м/с. Для напірної лінії: приймаємо dн-р = 16 мм. Для виконавчої лінії.

Гідроциліндр із одностороннім штоком

Швидкості в лініях приймаємо: для трубопроводу, що всмоктує, =1,6 м/с; для зливного трубопроводу = 2 м/с; для напірного трубопроводу = 3,2 м/с (при р<6,3 МПа). Зная расход Q (расход жидкости во всасывающей, напорной и сливной линиях)...

Конструювання випарної установки

Визначаємо діаметр штуцера на вхід сирого розчину. Визначаємо діаметр штуцера d1, м d1 = де V - об'ємна витрата сирого розчину, м/с; w - швидкість руху сирого розчину, w = 1 м/с. d1 = V = де G0 - кількість вихідного розчину...

Насосна установка

Задана технологічна схема містить ємності, розташовані на різних відмітках висот.

Визначення конструктивних параметрів апаратів випарних установок

Приймемо наступні значення швидкостей руху потоків: · Швидкість руху гріючої пари щгп = 20 м / с; · Швидкість конденсату щк=0...

Проект будівництва котельної потужністю 4 МВт

Де Gсет – витрата мережевої води, кг/с; v – питомий об'єм води, v = 0.001м3/кг; Vв – швидкість води у трубопроводі, приймаємо 1 м/с · Діаметр трубопроводу мережної води Приймаємо трубу стандартного діаметру 200 мм. · Діаметр трубопроводу прямої води.

Промислова котельня з паровими казанами

До основних трубопроводів у паровій теплогенеруючій установці відносять паропроводи насиченої пари в межах котельні та водопроводи поживної води. Діаметр трубопроводів розраховується за формулою: , м (1.36) де...

Розрахунок гідравлічного приводу для трактора ЛТ-154

Діаметр трубопроводу визначається за формулою: де QС-витрата в гідросистемі, м3/с; VЖ- швидкість руху рідини в трубопроводі, м/с; Відповідно до рекомендацій приймаємо швидкості течії рідини: -для всмоктуючої гідролінії VВ=0,5...2м/с...

Розрахунок гідроприводу обертального руху

Для з'єднання елементів гідросистеми застосовують трубопроводи, внутрішній діаметр яких визначається діаметром приєднувального різьблення гідравлічних пристроїв або умовним підходом, тобто...

Розрахунок та проектування водозабірної споруди з поверхневого джерела водопостачання (річка)

2=2Dр - щонайменше двох діаметрів раструба; Dр =1,3 - 2 d - всмоктувальної труби; Dр = 1,5 * 0,6 = 0,9 м,? 2 = 2Dр = 2 * 0,9 = 1,8; ?1=0,8D - щонайменше 0,5 м; ?1=0,8*(0,9)=0,72 Усі параметри розглядаються як мінімальні, що рекомендуються. Діаметр всмоктувального трубопроводу.

Функціональна схема автоматизації

Діаметр трубопроводів можна визначити за витратою продукту: D =, м, (5) автоматизація технологічно регульований параметр де Qп - витрата продукту, м3/c; W - швидкість продукту (рідини), м/с; D - внутрішній діаметр трубопроводу, м...

Екскаватор траншейний ланцюговий ЕТЦ-250

Розрахуємо діаметри трубопроводів з умови забезпечення допустимих експлуатаційних швидкостей: - всмоктувальні - зливні - нагнітальні

Стічні води в каналізаційній мережі повинні рухатися з такою швидкістю, щоб з них на трасі не тримали в облозі твердий вміст. В іншому випадку воно з часом неминуче призведе до замулювання елементів транспортування - трубопроводів або лотків.

Але є і верхня межа швидкості потоку. Тверді частинки у воді, що рухається з великою швидкістю, підвищують механічне стирання поверхні колекторів.

Розрахункові швидкості

Максимальна розрахункова швидкість - це гранична швидкість перебігу стічних вод у каналах і трубах, коли матеріалу колекторів не наносяться механічні ушкодження.

Мінімальна розрахункова швидкість (критична) - найменша швидкість течії, потрібна для запобігання замулюванню труб та колекторів.

Середня швидкість стічних вод - відношення витрати Q стічних вод у лінії до величини її живого перерізу ω:

v = Q/ω м/сек.

Швидкості течії у різних місцях поперечного перерізу потоку насправді неоднакові. Чим ближче до середини (ядру) потоку, тим більше, ніж біля дна і стінок. Донна та пристінкова швидкості мінімальні. Розраховувати каналізаційну мережу на донні та пристінні швидкості неможливо через високу складність таких розрахунків. Тому базовою величиною, з якої виходять при проектуванні, є здатність потоку, що транспортує. Вона визначається через розрахункову швидкість течії. Головний критерій визначення цієї швидкості – забезпечення самоочищення колекторів та труб.

Для ліній із самопливом необхідна швидкість забезпечується правильною величиною ухилу. Там, де ухил неможливий, використовуються каналізаційні насосивідповідної потужності.

Розрахункова швидкість - це швидкість протікання стічних вод при розрахункових (максимальних) величинах витрати та, відповідно, наповнення. Розрахункові швидкості повинні бути між гранично допустимими її величинами в каналі - максимальною і мінімальною.

За максимальну розрахункову швидкість руху стічних вод за нормами слід приймати для

• металевих труб – не більше 8 м/сек;
• неметалевих (залізобетонних, бетонних, азбестоцементних, керамічних та інших) – до 4 м/сек.

На величину розрахункових самоочисних каналів і труб швидкостей руху стоків впливають такі параметри як гідравлічний радіус або ступінь наповнення і крупність завислих речовин, наявних у стічних водах.

Мінімальна розрахункова швидкість течії в трубопроводах, що не пройшли очищення побутових та дощових стічних вод при розрахунковій величині наповнення, зазначена у відповідних СНиП.

Якщо наповнення труб каналізаційної мережі не є розрахунковим, то швидкість їх самоочищення vн (індекс «н» означає «незамулююча») обчислюється за формулою, запропонованою професором Н. Ф. Федоровим:

• R - гідравлічний радіус в м;
• n – показник ступеня кореня (3,5 + 0,5R).

Найменша розрахункова швидкість у лотках та трубах для стічних вод освітлених або очищених біологічними способами може прийматися рівною 0,4 м/сек.

У дюкерах з діаметрами до 800 мм як нижня межа розрахункових швидкостей для неосвітлених стічних вод приймається величина 1 м/сек. Для діаметрів більше 80 см vн визначається за формулою Федорова.

Стічні води повинні підходити до дюкера зі швидкістю не вище за розрахункову швидкість у самому дюкері. При цьому потрібно дотримуватись мінімальних величин, які були зазначені вище або обчислені за формулою Федорова.

Для того, щоб колектори самоочищалися, швидкість шляхом потоку повинна постійно збільшуватися. Необхідні величини швидкості задаються ухилами трубопроводів. Мінімальні значення ухилів для будь-яких систем каналізації при розрахунковому їх наповненні труб з діаметрами:

• 150 мм – 0,007;
• 200 мм – 0,005;
• 1250 мм та вище - 0,0005.

Навантаження початкових відрізків мережі каналізації з трубопроводами 200 мм і менше практично ніколи не досягає розрахункового. Тому швидкість у яких не обчислюється, і вони називаються безрозрахунковими.

Для каналізаційних трубопроводів з діаметром більше 200 мм потрібні мінімальні ухили необхідно розраховувати з урахуванням забезпечення швидкості течії, що гарантує самоочищення колектора. Цілком задовільні результати дає для цього найпростіша емпірична формула:

Тут діаметр труби d береться мм.

Діаметри самопливних та всмоктувальних трубопроводів визначають за розрахунковою витратою при нормальному режимі роботи водозабору та швидкості руху води в трубах визначається за формулою (16):

де
- Розрахункова витрата однієї секції;

- допустима розрахункова швидкість у трубопроводі (1табл. 2.2, 2.3).

Швидкості в самопливних трубах повинні бути перевірені:

а) на незаїлюваність транспортованих по трубі діаметром D (м) дрібними наносами в кількості  (кг/м 3), що мають середньозважену гідравлічну крупність  (м/с). (Табл. 9):

, м/с, (17)

де
;

с - коефіцієнт Шезі.

Незагойливу швидкість
можна також визначити за формулою (18):

(18)

де = 8g/c2 - коефіцієнт гідравлічного тертя.

Для частинок суспензії крупністю d = 1 мм з гідравлічною крупністю

= 0,094 м/с значення такі:

, м/с

б) на рухливість вносних наносів крупністю, що потрапляють у водовід. мм:

, м/с (19)

1.7 Вибір способу та розрахунок системи промивання елементів

Хоча швидкість у самопливних водоводах призначають більше незамулюючої, повністю виключити осадження суспензії неможливо, тому передбачається промив трубопроводів.

Для забезпечення необхідної промивної швидкості
необхідні витрати (
), що перевищують нормальну роботу самопливної лінії. Для ряжових фільтруючих водоприймачів
для фільтрів з прийомом води знизу нагору
для отворів, розташованих у вертикальній площині і огороджених сміттєвими решітками
для фільтруючих рибозагороджувальних касет, встановлених у вертикальній площині
Промивання самопливної лінії може бути прямий - при русі промивної води від оголовка до колодязя, зворотної - рух промивної води від колодязя до оголовка та імпульсної.

Для прямого промивання необхідно збільшити швидкість руху води в трубах для промивання зменшенням на час промивання число працюючих самопливних ліній. При вимиканні однієї з двох ліній та огорожі тієї ж кількості води, яке забиралося до промивання, але через 1 самопливну лінію, швидкість промивання в трубі збільшується в 2 рази; при вимиканні однієї з трьох самопливних труб швидкості у двох промивних трубопроводах збільшується в 1,5 рази. При прямому промиванні на час закриття однієї з ліній між вододжерелою і береговим колодязем створюється певний перепад рівнів води. Потім засувка цієї лінії швидко відкривається, і вода по ній з більшою швидкістю спрямовується в берегову криницю, виносячи з неї всі відкладення, які потім видаляються гідроелеватором. Такий спосіб промивання здійснюється при великих рівнях вододжерела.

При зворотному промиванні самопливні лінії з'єднуються промивними лініями з напірними трубопроводами НС I. Лінії 350 ÷ 600 мм та більше 600 мм промиваються водоповітряним чи імпульсним способом. Для цього в колодязі на виході з самопливної лінії встановлюють затвор, що герметично закривається. Перед ним підключають до лінії напірну колону висотою 6 ÷ 8 м і діаметром в 1,5 ÷ 3 рази більше за діаметр промивної лінії. У колоні за допомогою патрубка підключають вакуум насос для створення в ній розрядження. Якщо в самопливній лінії в період промивки закрити затвор і створити в напірній колоні вакуум, вода підніметься в ній відповідно до рівня розрядження рівня. При зриві вакууму в колоні вода, що знаходиться в ній, спрямовується в самопливну лінію і струмом, що утворився, промиває отвори оголовка. Промив повторюють кілька разів і здійснюють період низького рівня води в джерелі. При витратах води на промивання понад 5%
застосовують зворотне водоповітряне промивання або імпульсне, стисненим повітрям.

В основі гідравлічних розрахунків безнапірних (самотечних) трубопроводів лежить умова дотримання рівномірного руху води, що встановився, в трубах за двома основними формулами:

• формула нерозривності потоку

• формула Шезі

де q - Витрата рідини, м 3 / с; ω - площа живого перерізу, м 2; V - швидкість руху рідини, м/с; R - гідравлічний радіус, м; i — гідравлічний ухил (рівний ухилу труби при рівномірному русі, що встановився); З - коефіцієнт Шезі, що залежить від гідравлічного радіусу і шорсткості змоченої поверхні трубопроводу, м 0,5 / с.

Основна складність при проведенні гідравлічних розрахунків полягає у визначенні коефіцієнта Шезі.

Поруч дослідників запропоновані власні універсальні формули (емпіричні або напівемпіричні залежності), що тією чи іншою мірою описують залежність коефіцієнта Шезі від гідравлічного радіусу, величини шорсткості стінок трубопроводу та інших факторів:

• формула Н, Н. Павловського:

де п - відносна шорсткість стінки труби; для визначення показника ступеня використовується формула

у=2,5·√n-0,13-0,75·√R·(√n-0,1)

• формула А. Маннінга:

• формула А. Д. Альтшуля та В. А. Лудова для визначення у.

у=0,57-0,22·lgC

• формула А. А. Карпінського:

у = 0,29-0,0021 · С.

На базі зазначених та інших аналогічних залежностей побудовано таблиці гідравлічного розрахунку та номограми, які дозволяють інженерам-проектувальникам проводити гідравлічний розрахунок безнапірних мереж та каналів з різних матеріалів. Розрахунок безнапірних самопливних трубопроводів рекомендується проводити з використанням відомої формули Дарсі-Вейсбаха:

i=λ/4R · V 2 /2g

де - коефіцієнт гідравлічного тертя; g - прискорення вільного падіння, м/с2.

Коефіцієнт Шезі можна визначити як:

Найбільш апробованими і краще за інших, що узгоджуються з досвідченими даними, з зазначених раніше формул, отриманих вітчизняними дослідниками, є формули Н. Н. Павловського. Справедливість цих формул підтверджена та перевірена інженерною практикою, і не викликає сумнівів можливість подальшого їх використання для гідравлічного розрахунку безнапірних мереж з кераміки, бетону та цегли, тобто тих матеріалів, де коефіцієнт шорсткості п становить порядку 0,013-0,01 певними поправними коефіцієнтами.

Сучасні тенденції широкого використання нових труб з різних матеріалів (у тому числі полімерних) у період ремонту та реконструкції старих мереж призводять до того, що водовідвідна мережа міст з року в рік стає все більш різнорідною, що позначається на труднощах оцінки гідравлічних показників, а також на утруднення експлуатації, так як для кожної різнорідної ділянки трубопроводу повинні застосовуватися відповідні методи обслуговування (наприклад, прочищення тощо).

Для трубопроводів з нових матеріалів на сьогоднішній день поки що немає строгих гідравлічних залежностей зміни коефіцієнтів С і λ, Більш того, кожен виробник нових типів труб оприлюднить свої, часом необ'єктивні критерії оцінки гідравлічної сумісності труб з різних матеріалів. Завдання ще більше посилюється, коли таких матеріалів багато і кожен із них знаходить свою нішу при ремонті мереж. В результаті з'являється така собі подоба мережі з «латками». Це не виключає гідравлічного дисбалансу, тобто можливих негативних тенденцій, пов'язаних із підтопленням у місцях стикування труб або на певних відстанях від місць стикування.

Таким чином, проектувальнику на кожен вид матеріалу трубопроводу або захисного покриття бажано мати уніфіковані залежності зміни гідравлічних характеристик, тобто результати натурних експериментів визначення коефіцієнтів Шезі, Дарсі та інших параметрів труб з різних матеріалів. Звідси як висновок треба констатувати важливість проведення експериментальних гідравлічних досліджень. Отримані в період експериментів на одному діаметрі досвідчені значення коефіцієнта Шезі можуть бути критерієм наближеної гідравлічної подоби переходу на інші діаметри.

Трубопроводи служать руслами, якими перекачуються рідини. Рідина рухається трубопроводом тому, що її енергія на початку трубопроводу більше, ніж наприкінці. Цей перепад енергій створюється, як правило, насосом, а іноді за рахунок різниці висот початку та кінця труби. У гірничій промисловості доводиться мати справу, головним чином, із такими трубопроводами, рух рідини в яких обумовлений роботою насосів.

При розрахунках напірних трубопроводів основним завданням є визначення пропускної спроможності (витрати), або втрати натиску на тій чи іншій ділянці, так само як і на всій довжині, або діаметра трубопроводу на заданих витратах і втратах напору.

У практиці трубопроводи поділяються на короткіі довгі. До перших відносяться всі трубопроводи, у яких місцеві втрати напору перевищують 5...10% втрат напору за довжиною. При розрахунках таких трубопроводів обов'язково враховують втрати напору місцевих опорах. До них відносять, наприклад, маслопроводи об'ємних передач.

До других відносяться трубопроводи, в яких місцеві втрати менше 5...10% втрат напору за довжиною. Їхній розрахунок ведеться без урахування місцевих втрат. До таких трубопроводів відносяться, наприклад, магістральні водоводи, нафтопроводи.

Враховуючи гідравлічну схему роботи довгих трубопроводів, їх можна розділити також на простіі складні. Простими називаються послідовно з'єднані трубопроводи одного чи різних перерізів, які мають ніяких відгалужень. До складних трубопроводів належать системи труб з одним або декількома відгалуженнями, паралельними гілками тощо. До складних належать і так звані кільцеві трубопроводи.

Класифікація трубопроводів

1) За матеріалом стінок трубтрубопроводи бувають сталеві, чавунні, залізобетонні, пластмасові, азбестоцементні, гумові шланги і т.д.

2) За родом рідини, що перекачується- водопроводи, нафтопроводи, маслопроводи тощо.

3) За конфігурацією:

а) прості- це трубопроводи, які не мають відгалужень;

б) складні- це трубопроводи, що мають хоча б одне відгалуження.

Простий трубопровід постійного перерізу

Малюнок 69 - Схема простого трубопроводу постійного перерізу

Нехай простий трубопровід постійного перерізу розташований довільно в просторі (рисунок 69), має загальну довжину діаметр d = сonst і містить ряд місцевих опорів, наприклад, засувку, фільтр і зворотний клапан. У початковому перерізі 1 - 1 геометрична висота дорівнює z 1 і надлишковий тиск p 1 , а кінцевому перерізі 2- 2 відповідно z 2 і р 2 .

Швидкість потоку в цих перерізах внаслідок сталості діаметра труби однакова і дорівнює .

Запишемо рівняння Бернуллі для перерізів 1-1 і 2-2, рахуючи a 1 = a 2 = 1 (як при турбулентному режимі) і виключаючи швидкісні напори внаслідок рівності швидкостей:

(91)

П'єзометричну висоту, що стоїть у лівій частині рівняння (91) назвемо потрібним натиском

різницю висот початку та кінця трубопроводу позначимо

Тоді рівняння (91):

(92)

Враховуючи, що повні втрати напору у вигляді статечної функції витрати можна записати у вигляді

рівність (92) можна записати:

(93)

де опір трубопроводу.

Формули (92) та (93) є основними для розрахунку простих трубопроводів постійного перерізу.

Самопливний трубопровід

Самопливний трубопровід - це такий простий трубопровід постійного перерізу, рух рідини яким відбувається лише за рахунок різниці висот початку і кінця трубопроводу (рис. 70).

Малюнок 70 - Схема самопливного трубопроводу

Для простого трубопроводу постійного перерізу справедлива раніше отримана рівність (92):

(94)

В даному випадку

Р 2 = Р атм,

Тоді рівність (94) набуде вигляду:

або після скорочення

(95)

з цієї рівності розраховується самопливний трубопровід, воно показує, що весь наявний натиск йде на подолання гідравлічних опорів h п.

Враховуючи що рівність (95) запишеться:

звідки витрати рідини в самопливному трубопроводі:

де а - опір трубопроводу, розраховується за одержаною вище за формулою:

Сифонний трубопровід

Сифонний трубопровід - це такий простий трубопровід постійного перерізу, частина якого розташована вище резервуара, що живить його (рисунок 71) .

Для того, щоб сифонний трубопровід почав працювати, необхідно його заповнити рідиною, видаливши повітря. Цього можна досягти шляхом підвищення тимчасово рівня резервуара (або тиску на початку труби) вище за найвищу точку сифона (рівня z) або шляхом відсмоктування повітря з сифона в найвищій точці, завдяки чому під атмосферним тиском на рівнях I - I і II - II трубопровід заповниться рідиною . Нарешті, можна замкнути кінці сифона і залити його рідиною через верхню точку, де одночасно випускають повітря, що заповнює трубу. Після суцільного наповнення сифону рідиною він починає працювати як звичайна труба. Розрахунком зазвичай визначають пропускну здатність сифона та граничне значення висоти z.

Так як сифонний трубопровід - це простий трубопровід постійного перерізу, то для нього справедлива формула (93):

(96)

Проаналізуємо цю формулу для перерізів I – I та III – III (площина порівняння проходить за перерізом III – III):

Тоді формула (96) набуде вигляду:

або після скорочень

звідки знайдеться витрата Q по сифонному трубопроводу:

де а- опір трубопроводу, що розраховується за отриманою вище за формулою:

Для визначення висоти z, на яку може піднятися рідина в сифонному трубопроводі, складемо рівняння Бернуллі для перерізів I - I та II - II:

(97)

Якщо площина порівняння 0 - 0 збігається з поверхнею рідини в резервуарі 1, то z 1 = 0; Р 1 = Р а; u 1 »0; a I = a II = 1 (приймаємо режим руху рідини турбулентним); z II = z; р II> p н.п. - тиск у перерізі II - II має бути більшим за тиск насичених парів рідини p н.п . - тиску, при якому рідина закипає за даної температури, інакше спостерігається явище кавітації- самоскидання рідини в замкнутому об'ємі і бульбашки пари, що утворюються при цьому, призводять до зриву роботи сифонного трубопроводу.