Сучасні діти, сучасні ігри. Особливості ігрової діяльності сучасних дошкільнят Ігри сучасних дітей початок 21 століття тематика

бПФПТ: уХИЛПЧБ ф.у., ЧПУРЙФБФЕМШ I ЛЧ. ЛБФЕЗПТЙЙ, нХОЙГЙРБМШОПЕ ВАДЦЕФОПЕ ДПИЛПМШОПЕ ПВТБЪПЧБФЕМШОПЕ ХЮТЕЦДЕОЙЕ «ДЕФУЛЙК УБД ПВЕЕТБЬЧЙЧБАЕЕЗП ЧЙДБ» N.27 З.М.

йЗТБ - ЬФП ПЗТПНОПЕ УЧЕФМПЕ ПЛОП,
ЮЕТЕЪ ЛПФПТПЕ Ч ДХІПЧОЩК НЙТ ТЕВЕОЛБ,
ЧМЙЧБЕФУС ЦЙЧЙФЕМШОЩК РПФПЛ РТЕДУФБЧМЕОЙК,
РПОСФЙК ПВ ПЛТХЦБАЕЕН НЙТЕ.

ч.б. УХІПНМЙОУЛЙК

оБЙВПМЕЕ ФПЮОПЕ ПРТЕДЕМЕОЙЕ ЙЗТЕ ДБЕФ д.в. ЬМШЛПОЙО: «ЮЕМПЧЕЮЕУЛБС ЙЗТБ - ЬФП ФБЛБС ДЕСФЕМШОПУФШ, Ч ЛПФПТПК ЧПУУПЪДБАФУС УПГЙБМШОЩЕ ПФОПІЕОЙС НЕЦДХОХДФОФДХОФДХОХОХОХОХОХОХОХОХОФДП.
пОБ ЙНЕЕФ ОБЙВПМШІ ТБЪЧЙЧБАЕЕ 'ОБЮЕОЕ Ч ДПИЛПМШОПН ДЕФУФЧЕ.
уАЦЕФОП-ТПМЕЧБС ЙЗТБ - ЧЕДХЕБС ДЕСФЕМШОПУФШ ДЕФЕК 3-7 МЕФ.
РПЮФЙ ЧУЕ БЧФПТЩ, ПРЙУЩЧБАЕЙЕ ЙМЙ ЙУУМЕДПЧБЧИЕ ТПМЕЧХА ЙЗТХ, ЕДЙОПДХІОП ПФНЕЮБАФ, ЮФП ПРО ЇЇ УАЦЕФЩ ТЕІБАЕЕ ЧМЙСЙЕШЕФЕБЕФЕДЕФЛП. ТЕВЕОПЛ ПФТБЦБЕФ Ч ЙЗТЕ ФЕ ДЕКУФЧЙС, ФЕ ПФОПІЕОЙС НЕЦДХ МАДШНЙ, ЛПФПТЩЕ ОБВМАДБЕФ Ч ЦЬЙОЙ. РПУЛПМШЛХ Ч ТЕБМШОПК ДЕКУФЧЙФЕМШОПУФЙ ЛПОЛТЕФОБС ДЕСФЕМШОПУФШ МАДЕК Й ЙІ ПФОПІЄОЙС ТБ'ОППВТБЪОЩ, ФП Й УАЦЕФЩ ЙЗТ ЮТЕЧЧЩЮБП ч ТБЬОЩЕ ЙУФПТЙЮЕУЛЙЕ ЙРПІЙ, Ч ЬБЧЙУЙНПУФЙ ПФ УПГЙБМШОП-ЙУФПТЙЮЕУЛЙІ, ЗЕПЗТБЖЙЮЕУЛЙІ Й ЛПОЛТЕФОП-ВЩФПЧЩО ХУМПЙЩО ХУМПЙЩОХУЙЧ. тБУІПДСФУС УАЦЕФЩ ЙЗТ ДЕФЕК ТБ'ОЩІ ЛМБУУПЧ, Х ДЕФЕК УЄЧЕТБ Й АЗБ, ДЕФЕК ТЩВБЛПЧ, ЬЕНМЕДЕМШГЕЧ, УЛПФПЧПДПЧ, ВЙОЕУНЕОПЧ Й Ф. дБЦЕ ПДЙО Й ФПФ ЦЕ ТЕВЕОПЛ НЕОСЕФ УАЦЕФЩ УЧПЙІ ЙЗТ Ч ЬБЧЙУЙНПУФЙ ПФ ЛПОЛТЕФОЩІ ХУМПЧЙК, Ч ЛПФПТЩЕ ПО ЧТЕНЕООП РПРБДБЕФ.
уАЦЕФ ЙЗТЩ - ЬФП ПВМБУФШ ДЕКУФЧЙФЕМШОПУФЙ, ЛПФПТБС ЧПУРТПЙЪЧПДЙФУС ДЕФШНЙ Ч ЙЗТЕ. уАЦЕФЩ ЙЗТ ЮТЕЬЧЩЮБКОП ТБЪОППВТБЪОЩ Й ПФТБЦБАФ ЛПОЛТЕФОЩЕ ХУМПЧЙС ЦЙОЙ ТЕВЕОЛБ, ЙЪНЕОССУШ ЧНЕУФЕ У ТБУЙЙТОЙОЙЕН ЕЗП ЛТХЗПЪПТБ.
пУПВБС ЮХЧУФЧЙФЕМШОПУФШ ЙЗТЩ Ч УЖЕТЕ ЮЕМПЧЕЮЕУЛПК ДЕСФЕМШОПУФЙ Й ПФОПИЕОЙК НЕЦДХ МАДШНЙ РПЛБ'ЩЧБЕФ, ЮФП РТЙ Чуен ТБ'ОППВТБ'ЙЙ УАЦЕФПЧ'Б ОЙНЙ УЛТЩЧБЕФУС РТЙОГЙРЙБМШОП ПДОП Й ФП ЦЕ УПДЕТЦБОЙЕ - ДЕСФЕМШОПУФШ ЮЕМПЧЕЛБ Й ПФОПИЕОЙС МАДЕК Ч ПВЕЕУФЧЕ. УПДЕТЦБОЙЕ ЙЗТЩ - ФП, ЮФП ЧПУРТПЙЪЧПДЙФУС ТЕВЕОЛПН Ч ЛБЮЄУФЧЕ ГЕОФТБМШОПЗП, ІБТБЛФЕТОПЗП НПНЕОФБ ДЕСФЕМШОПУФЙ Й ПФОПІЕЙЙ ФПОПІЕЙК ФУНТІЙ ФПОПЕЙК.
юФП РТПЙУІПДЙФ РТЙ ОБТХІЕОЙЙ РТПГЕУУБ РЕТЕДБЮЙ ЙЗТПЧПЗП УПДЕТЦБОЙС Й УТЕДУФЧ ЙЗТПЧПК ЛХМШФХТЩ НЕЦДХ РПЛПМЕОЙСНЙ?
ч ЦЬЙОЙ УПЧТЕНЕООПЗП ПВЕЕУФЧБ ФБЛЙЄ ТБЪТЩЩЩ Ч РЕТЕДБЮЄ ЙЗТЩ ПВХУМПЧМЕОЩ ДЧХНС РТЙЮЙОБНИЙ: ПП'ТБУФОЩН ТБ'ДЕМЕЙЕН ДЕФЕК, РТЕПВМ. фЕОДЕОГЙС Л ХРТБЪДОЕОЙА ДЧПТБ Ч УПЧТЕНЕООПН ЗПТПДЕ РТЙЧПДЙФ Л ЙУЮЕЪОПЧЕОЙА ДЧПТПЧЩИ ЙЗТБАЕЙІ ЗТХРР, ЛПФПТЩЕ СЧМСАФУС ПУОПЧЙФ.
нЕЦДХ ФЕН, Ч ЙЗТЕ НПЗХФ ПФТБЦБФШУС МЙИШ ЧОЕИОЙЕ УФПТПОЩ ЮЕМПЧЕЮЕУЛПК ДЕСФЕМШОПУФЙ - ФП, У Юен ДЕКУФЧХЕФ ЮЕМПЧЕЛ, ЙМЙ ПФОПИЕОЙС ЮЕМПЧЕЛБ Л УЧПЕК ДЕСФЕМШОПУФЙ Й ДТХЗЙН МАДСН, ЙМЙ, ОБЛПОЕГ, ПВЕЕУФЧЕООЩК «ТЕ'ХМШФБФ» ЮЕМПЧЕЮЕУЛПЗП ФТХДБ. РПЬФПНХ ЙЪНЕОСЕФУС Й УНЩУМПЧБС ОБЗТХЪЛБ ЙЗТ УПЧТЕНЕООЧІ ДЕФЕК.
нОПЗЙЕ Й'ОЙІ ХЦЕ УЕКЮБУ РТЕДРПЮЙФБАФ ЮБУБНЙ РТПУЙЦЙЧБФШ РЕТЕД НПОЙФПТПН ЛПНРШАФЕТБ, РПЗТХЦБСУШ Ч ЙММА'ПТОЩК НЙТ ЛПНРШАФЕТОЩІ ЙЗТ, ОП ОЕ УРПУПВОЩ УБНПУФПСФЕМШОП РТЙДХНБФШ УАЦЕФ Й ТБУРТЕДЕМЙФШ ТПМЙ Ч ЙЗТЕ УП УЧЕТУФОЙЛБНЙ. ПІЙ ОЕ ХНЕАФ ЧЬБЙНПДЕКУФЧПЧБФШ У ДТХЗЙНИЙ МАДШНЙ, ОЕ ХЮБФУС «РТЙНЕТСФШ» Л УЄВЕ ТБ'ОЩЕ УФТБФЕЗЙЙ РПЧЕДООЙ Й ЧЩВЙТБФШ УПВУФЧ. ЬФП РТЙЧПДЙФ Л ЙОЖБОФЙМЬЪБГЙЙ ДЕФЕК.
дТХЗЙЕ РПД УПЧНЕУФОПК ЙЗТПК РПОЙНБАФ ЛПММЕЛФЙЧОХА «ВЕЗПФОА» ПРО ДЕФУЛПК РМПЕБДЛЕ, ЙНЙФЙТХАЕХА УФТЕНЙФЕМШОХА УНЕОХ УПВЩФЙК Ч УПЧТЕНЕООЩІ ВПЕЧЙЛБІ, ЙМЙ ТБ'ЩЗТЩЧБОЙЕ ПФДЕМШОЩІ УГЕОПЛ Й'РПРХМСТОЩІ ФЕМЕУЕТЙБМПЧ, ЮБЕЕ ЧУЕЗП ДЕНПОУФТЙТХАЕЙІ ОЕРТЙЗМСДОЩЕ УФПТПОЩ ЦЙ'ОЙ Ч'ТПУМЩІ (ЙОФТЙЗЙ, УЛМПЛЙ Й Ф.Д.) ПРО ЖПОЕ ХФТЙТПЧБООЩІ Й ЧЩИПМПЕЕООЩІ ЬНПГЙПОБМШОЩІ РЕТЕЦЙЧБОЙК Й ЮХЧУФЧ. ч РПУМЕДОЕН УМХЮБЕ, Л УПЦБМЕОЙА, ПУОПЧОЩН УТЕДУФЧПН РЕТЕДБЮЙ ЙЗТПЧПК ЛХМШФХТЩ УФБОПЧЙФУС ФЕМЕЧЙЪПТ.

уЕЗПДОС ОЙЛФП ОЕ ПФТЙГБЕФ, ЮФП ТПУФ ЧМЙСОЙС ФЕМЕЧЙДЕОЙС ПРО дефеко УЧС'БО У ФЕН, ЮФП ПОП ОБЙВПМЕЕ РПМОП Й ЬЖЖЕЛФОП ХДПЧМЕФЧПТСЕФ РПФТЕВОПУФЙ РПДТБУФБАЕЕЗП РПЛПМЕОЙС Ч РТЙПВЕЕОЙЙ Л ГЕООПУФОЩН ПТЙЕОФБГЙСН Ч'ТПУМЩІ. ЬФП РТПЙУІПДЙФ ВМБЗПДБТС ЙУРПМШЪПЧБОЙА «ЬЖЖЕЛФБ РТЙУХФУФЧЙС» («ДЕКУФЧПЧБОЙС») ТЕВЕОЛБ Ч ЧППВТБЦБЕНПК УЙФХБГЙЙ ЙД дЕФЙ РТЙУЧБЙЧБАФ УЄВЕ ХУФБОПЧЛЙ УПГЙБМШОПЗП ЙМЙ БУПГЙБМШОПЗП РПЧЕДЕОЙС ЗЕТПЕЧ. фТЕЧПЗХ ЧЩ'ЩЧБЕФ ФПФ ЖБЛФ, ЮФП ЬФП РТПЙУІПДЙФ ПРО ЖПОЕ ПУМБВМЕООПУФЙ ЬНПГЙПОБМШОПК Й ЙОФЕММЕЛФХБМШОПК ЙДЕОФЙЖЙЛБГЙЙ У ТПДЙФЕМСНЙ, Йі «ПФФПТЦЕОЙС» РП РТЙЮЙОЕ ФПЗП, ЮФП Ч'ТПУМЩЕ ОЕ УППФЧЕФУФЧХАФ ЙДЕБМШОПНХ, ЧППВТБЦБЕНПНХ ПВТБ'Х, Б ОБІПДСФУС «ТСДПН» У ТЕВЕОЛПН.
фЕМЕЧЙДЕОЙЕ 'БЮБУФХА ЙУРПМШЪХЕФ ХФЙМЙФБТОХА ГЕМШ: РПЧЩУЙФШ УРТПУ ПРО ЙОЖПТНБГЙА ЛБЛ РТПДХЛФ ДЕСФЕМШОПУФ ТЕВЕОЛБ. рТЙ ЬФПН ХРХУЛБАФУС ЙЪ ЧЙДБ ГЕМЙ ЖПТНЙТПЧБОЙС МЙЮОПУФОЩІ ОПЧППВТБЪПЧБОЙК. дЕФЙ ХЧМЕЛБАФУС ЛПОЛТЕФОЩН УАЦЕФПН, Б Ч'ТПУМЩЕ - РЕДБЗПЗ ЙМЙ ТПДЙФЕМШ - ОЕ ЙЗТБАФ Ч РТПГЕУУЕ РТПУНПФТБ ЖЙМШНБ ЙМЙ НХМШФЖЙМШНБ ОЙЛБЛПК ТПМЙ: ОЕ РПНПЗБАФ ТБ'ЧЕТФЩЧБОЙА УАЦЕФБ Й ХДЕТЦЙЧБОЙА РТЙОСФПК ТПМЙ, ОЕ ПВЯСУОСАФ УМПЦОЩЕ ДМС дефеко РПОСФЙС Й Ф.Р. л УПЦБМЕОЙА, ЙОФЕТЕУЩ ФЕМЕЛПНРБОЙК Й ТЕЛМБНПДБФЕМЕК УФБЧСФУС ЧІЩІ ЙОФЕТЕУПЧ ДЕФЕК.
РПЬФПНХ ЧЬТПУМЩЕ ДПМЦОЩ РТЙОЙНБФШ БЛФЙЧОПЕ ХЮБУФЙЕ Ч ЧВВПТЕ РПДІПДСЕЙІ ФЕМЕРТПЗТБНН ДМС ДЕФЕК Й, РП ПП'НПЦОПУТХЕДПХДХУХДХУХДХОХДХДПХ.
чПУРЙФБФЕМШОПЕ'ОБЮЕОЙЕ ЙЗТЩ ПП НОПЗПН'БЧЙУЙФ ПФ РТПЖЕУУЙПОБМШОПЗП НБУФЕТУФЧБ РЕДБЗПЗБ, ПФ'ОБОЙС йн РУЙІПМПЗЙЙ ТЕВЕОЛБ, ХЮЕФБ ЄЗП ЧП'ТБУФОЩІ Й ЙОДЙЧЙДХБМШОЩІ ПУПВЕООПУФЕК, ПФ РТБЧЙМШОПЗП НЕФПДЙЮЕУЛПЗП ТХЛПЧПДУФЧБ Ч'БЙНППФОПИЕОЙСНЙ дефеко, ПФ ЮЕФЛПК ПТЗБОЙ'БГЙЙ Й РТПЧЕДЕОЙС ЧУЕЧП'НПЦОЩІ ЙЗТ.
чПУРЙФБФЕМШ ДПМЦЕО ВЩФШ'ОБЛПН У ЛБЦДЩН Й'ЬФБРПЧ ЖПТНЙТПЧБОЙС ЙЗТЩ Ч ПОФПЗЕОЕ'Е,'ОБФШ Йі ПФМЙЮЙФЕМШОЩЕ ПУПВЕООПУФЙ, ХНЕФШ ТХЛПЧПДЙФШ ЙЗТПК ПРО ЛБЦДПН ЬФБРЕ, ТБ'ЧЙЧБФШ ЙЗТПЧХА ДЕСФЕМШОПУФШ ДПИЛПМШОЙЛБ.
чЕДХЕЙН ЧЙДПН ДЕСФЕМШОПУФЙ ЙЗТБ УФБОПЧЙФУС ОЕ РПФПНХ, ЮФП УПЧТЕНЕООЩК ТЕВЕОПЛ, ЛБЛ РТБЧЙМП, ВПМШИХА ЮБУФШ ЧТЕНЕОЙ РТПЧПДЙФ Ч ТБ'ЧМЕЛБАЕЙІ ЄЗП ЙЗТБІ - ЙЗТБ ЧЩ'ЩЧБЕФ ЛБЮЕУФЧЕООЩЕ Й'НЕОЕОЙС Ч РУЙІЙЛЕ ТЕВЕОЛБ.
ч ЙЗТПЧПК ДЕСФЕМШОПУФЙ ПП'ОЙЛБАФ ПРТЕДЕМЕООЩЕ ЖПТНЩ ПВЕЕОЙС ДЕФЕК. йЗТБ ФТЕВХЕФ ПФ ТЕВЕОЛБ ФБЛЙІ ЛБЮЕУФЧ, ЛБЛ ЙОЙГЙБФЙЧОПУФШ, ПВЕЙФЕМШОПУФШ, УРПУПВОПУФШ ЛППТДЙОЙТПЧБФШ УЧПЙ ДЕКУФЧЙС У ДЕКУФЧЙСНЙ ЗТХРРЩ УЧЕТУФОЙЛПЧ, ЮФПВЩ ХУФБОБЧМЙЧБФШ Й РПДДЕТЦЙЧБФШ ПВЕЕОЙЕ.
год. ПВЯДЙОЕОЕ ДЕФЕК Ч УПЧНЕУФОПК ЙЗТЕ УРПУПВУФЧХЕФ ДБМШОЕКІЄНХ ПВПЗБЕЕОЙА Й ХУМПЦОЕОЙА УПДЕТЦБОЙС ЙЗТ. пРЩФ ЛБЦДПЗП ТЕВЕОЛБ ПЗТБОЙЮЕО. ПО ОБЛПН УП УТБЧОЙФЕМШОП ХЪЛЙН ЛТХЗПН ДЕКУФЧЙК, ЧЩРПМОСЕНЩИ ЧЪТПУМЩНИЙ. ч ЙЗТЕ ЦЕ ПП'ОЙЛБЕФ ПВНЕО ПРЩФПН. ч ТЕЪХМШФБФЕ ЙЗТЩ УФБОПЧСФУС ЙОФЕТЕУОЕЄ Й НОПЗППВТБЬОЕ.
ОБ ПРТЕДЕМЕООПН ЬФБРЕ ТБЬЧЙФЙС ТЕВЕОЛБ (РТЙ ТБУЙЙТЕОЙЙ ЕЗП 'Обійк й РТЕДУФБЧМЕОЙК ПВ ПЛТХЦБАЕЕН НЙТЕ), ТПМШ ОБЮЙОБЕФ ЧЩУФХРБФШФУФБФШЛЮФБЛЮФШЛЮФЕФЕЛЬ. л УФБТИЕНХ ДПИЛПМШОПНХ ЧП'ТБУФХ Х ТЕВЕОЛБ ПФНЕЮБЕФУС УФТЕНМЕОЙЕ ОЕ ФПМШЛП Л ЧПУУП'ДБОЙА Ч ЙЗТЕ ДЕКУФЧЙК Й ПФОПИЕОЙК ДТХЗЙІ МАДЕК, ОП Й Л ФЧПТЮЕУЛПНХ ЧПУУП'ДБОЙА, РТЙДХНЩЧБОЙА УПВЩФЙК, ХЮБУФОЙЛПН ЛПФПТЩІ ПО ІПФЕМ ВЩ ВЩФШ УБН.
ФБЛПЕ УФТЕНМЕОЙЕ ДЕФЕК НПЦЕФ ВЩФШ ТЕБМЙЪПЧБОП Ч ЙЗТЕ ФПМШЛП РТЙ ХУМПЧЙ ЧЩИПДБ ЬБ РТЕДЕМЩ ТПМЕЧЩИ УРПУПВПЧ РПУФТПЕОЙС ЙЗТПФУМПВПВ.
ч ЙЗТБІ ДЕФЕК УФБТИЕЗП ДПИЛПМШОПЗП ЧПЪТБУФБ ХЦЕ ОЕ ПВСЪБФЕМШОЩ РТЕДНЕФЩ-ЪБНЕУФЙФЕМЙ, ФБЛ ЦЕ ЛБЛ ОЕ ПВСЪБФЕМШОЩ Й НОПЗЙ. дЕФЙ ХЮБФУС ПФПЦДЕУФЧМСФШ РТЕДНЕФЩ Й ДЕКУФЧЙС У ОЙНЙ, УП'ДБЧБФШ ОПЧШЕ УЙФХБГЙЙ Ч УЧПЕН ПВПВТБЦЕОЙЙ.
УФТПЙФЕМШОЩЕ ЙЗТЩ РПНПЗБАФ ТЕВЕОЛХ РПОСФШ НЙТ УППТХЦЕОЙК Й НЕИБОЙЪНПЧ, УПЪДБООЩИ ТХЛБНИЙ ЮЕМПЧЕЛБ. рТЕДРПУЩМЛЙ ЙІ ПП'ОЙЛОПЧЕОЙС ФЕ ЦЕ, ЮФП Й Х УАЦЕФОП-ТПМЕЧПК ЙЗТЩ. еУМЙ ​​Ч ТПМЕЧПК ЙЗТЕ НПДЕМЙТХЕФУС УЖЕТБ ЧЬБЙНППФОПИЕОЙК НЕЦДХ МАДШНЙ, ФП Ч УФТПЙФЕМШОПК - УЖЕТБ УП'ЙДБОЙС, УП'ДБОЙС БТІЙФЕЛФХЩ.
мАВБС УФТПЙФЕМШОБС ЙЗТБ УПДЕТЦЙФ ЙОФЕММЕЛФХБМШОХА ЪБДБЮХ «ЛБЛ РПУФТПЙФШ?», ЛПФПТХА ТЕВЕОПЛ ТЕИБЕФ У РПНПЕШУ ТБЬМФЙЮ тБУИЙТЕОЙЕ РТЕДУФБЧМЕОЙК дефеко ПВ ПЛТХЦБАЕЕН ТХЛПФЧПТОПН НЙТЕ, РТЙПВТЕФЕОЙС ЛПННХОЙЛБФЙЧОЩІ ХНЕОЙК Й ФЕІОЙЮЕУЛЙІ «УФТПЙФЕМШОЩІ» ОБЧЩЛПЧ РТЙЧПДСФ Л РПСЧМЕОЙА ЛПММЕЛФЙЧОЩІ УФТПЙФЕМШОЩІ ЙЗТ.
ч ФЕБФТБМЙЪПЧБООЩИ ЙЗТБИ ЙМЙ ЙЗТБІ-ДТБНБФЙЪБГЙСИ, ДЕФЙ ЧЩТБЦБАФ УЧПЙ ЧРЕЮБФМЕОЙС, РЕТЕЦЙЧБОЙС, ПУЧБЙЧБФО ЧДФХДХОХДХХДХХДХХДХДХДХХДДХДХДХДХДХДХДХДХДХДХДХ. ч ІПДЕ ЙЗТЩ ДЕФЙ ЬНПГЙПОБМШОП ПУЧБЙЧБАФ РТПВМЕНОЩЕ УЙФХБГЙЙ, РТПОЙЛБАФ ПП ЧОХФТЕООЙК УНЩУМ РПУФХРЛПЧ, Х ОЙІ ЖПТНЙТХЕФУС ПВПХПВХПЦПВПВПВ.
ч УФТХЛФХТХ РПДЧЙЦОЩІ ЙЗТ ЧІПДСФ ЙЗТПЧЩЕ ДЕКУФЧЙС, РТБЧЙМБ Й НБФЕТЙБМ, Б ФБЛЦЕ ОЕТЕДЛП - ТПМШ Й УАЦЕФ. ч ЙЗТБІ-УПТЕЧОПЧБОЙСІ, ЙЗТБІ-ЬУФБЖЕФБІ УФБТІЙК ДПІЛПМШОЙЛ ХЮЙФУС ХДЕТЦЙЧБФШ ГЕМШ ДЕСФЕМШОПУФЙ, ДЕКУФЧПЧБФДРПЙПЧПФДР.
пУПВЩН ЧЙДПН ЙЗТПЧПК ДЕСФЕМШОПУФЙ СЧМСЕФУС ДЙДБЛФЙЮЄУЛБС ЙЗТБ. ч ДЙДБЛФЙЮЕУЛПК ЙЗТЕ ТЕВЕОПЛ ОЕ ФПМШЛП РПМХЮБЕФ ОПЧЩЕ ЪОБОЙС, ОП ФБЛЦЕ ПВПВЕБЕФ Й ЪБЛТЕРМСЕФ ЙІ. х ДПИЛПМШОЙЛПЧ ТБЪЧЙЧБАФУС РП'ОБЧБФЕМШОЩЕ РТПГЕУУЧ Й УРПУПВОПУФЙ, ПІЙ ХУЧБЙЧБАФ ПВЕЕУФЧЕООП ЧЩТБВПФБООЩЕ УТЕДУФЧБ Й УРПУПЙ. зМБЧОБС ГЕМШ МАВПК ДЙДБЛФЙЮЕУЛПК ЙЗТЩ - ПВХЮБАЕБС.
уБНПЕ ЗМБЧОПЕ Ч ДЕФУЛПК ЙЗТЕ - ДПВЙФШУС УМЕДХАЕЄЗП:
1. ЮФПВЩ ТЕВЕОПЛ ДЕКУФЧЙФЕМШОП ЙЗТБМ, УПЮЙОСМ, УФТПЙМ, ЛПНВЙОЙТПЧБМ
2. ЮФПВЩ ПО ОЕ ВТПУБМУС ПФ ПДОПК ЪБДБЮЙ Л ДТХЗПК, ОЕ ПЛПОЮЙЧ РЕТЧПК, ЮФПВЩ ДПЧПДЙМ УЧПА ДЕСФЕМШОПУФШ ДП ЛПОГБ
3. ЮФПВЩ Ч ЛБЦДПК ЙЗТХИЛЕ ЗА ЧИДЕМ ПРТЕДЕМЕООХА ГЕООПУФШ, ПІВБІЙ ЇЇ, РПДДЕТЦЙЧБМ РПТСДПЛ Ч ЙЗТПЧПН ХЗПМП, У РПНПЕШЧПЙПЧМПВП
4. ЮФПВЩ Ч ЙЗТЕ ЛПНВЙОЙТПЧБМЙУШ ЧУЕ ФЙРЩ ЙЗТХІЕЛ.
ч РТПГЕУУЕ УБНПК ЙЗТЩ ОЕПВІПДЙНП, РП ПП'НПЦОПУФЙ, РТЕДУФБЧЙФШ ТЕВЕОЛХ РПМОХА УЧПВПДХ ДЕКУФЧЙК, ОП ФПМШЛП ДП ФПК НЙОХФЩ, РПГБРПТ, ПП еУМЙ ​​ТЕВЕОПЛ РПРБМ Ч'БФТХДОЙФЕМШОПЕ РПМПЦЕОЙЕ, ЕУМЙ ЙЗТБ РПИМБ УМЙИЛПН РТПУФП, ОЕЙОФЕТЕУОП, ОХЦОП РПНПЮШ ЕНХ, РПДУЛБ'БФШ, РПУФБЧЙФШ ЛБЛПК-ОЙВХДШ ЙОФЕТЕУОЩК ЧПРТПУ, ДПВБЧЙФШ ЛБЛПК-МЙВП ОПЧЩК, ЙОФЕТЕУОЩК НБФЕТЙБМ, ЙОПЗДБ Й РПЙЗТБФШ У ОЙН.
ч ПУОПЧЕ УПЧТЕНЕООЧІ ЛТЙФЕТЙЕЧ ПГЕОЛЙ ДЕФУЛЙІ ЙЗТ, ЙЗТХІЕЛ МЕЦБФ РЕДБЗПЗЙЮЕУЛЙ ГЕООЩЕ ЛБЮЄУФЧБ ЙЗТХІЕЛ. УХЕЕУФЧХАФ ДЧБ ФЙРБ ЛТЙФЕТЙЕЧ ПГЕОЛЙ ОБУФПМШОЩІ, ЛПНРШАФЕТОЩІ Й ДТХЗЙІ ЧЙДПЧ ЙЗТ, ЙЗТХІЕЛ Й ЗТПЧЩІ УППТХЦЕОЙК ДМ.
РЕДБЗПЗБН ОЕПВІПДЙНП ХНЕФШ ПРТЕДЕМСФШ ДПУФПЙОУФЧБ Й ОЕДПУФБФЛЙ ЙЗТХІЕЛ.
ЗПФПЧБС ЙЗТХИЛБ ІПТПИБ ФЕН, ЮФП 'ОБЛПНЙФ ТЕВЕОЛБ УП УМПЦОЧНИЙ ЙДЕСНЙ Й ЧЕЕБНИЙ, РПДЧПДЙФ ТЕВЕОЛБ Л ФЕІОЙЮЕУПЛЮМППМПМППМППМППМ.

чФПТПК ФЙР ЙЗТХИЛЙ - РПМХЗПФПЧЩК - ФТЕВХЕФ ПФ ТЕВЕОЛБ ОЕЛПФПТПК ДПТБВПФЛЙ, МПЗЙЛЙ, ОЕПВІПДЙНПК ДМС ТЕИЕОЙС'БДБЮ (ТБ'ТЕ'ОЩЕ ЛБТФЙОЛЙ, ЛБТФЙОЛЙ У ЧПРТПУБНЙ Й Ф.Д.), Сейл-ЛПОУФТХЛФПТЩ, ЛХВЙЛЙ, ТБ'ВПТОЩЕ НПДЕМЙ. оЕДПУФБФЛПН ДБООЩІ ЙЗТХІЕЛ СЧМСЕФУС ФП, ЮФП ЪБДБЮЙ, ЛПФПЩЕ УФБЧСФУС РЕТЕД ТЕВЕОЛПН, ПДОППВТБЪОЩ Й ОБДПЕДБАФ УЧПЙНЙ РПЧФФПФ.
фТЕФЙК ФЙР ЙЗТХИЛЙ - ЙЗТХИЛБ-НБФЕТЙБМ (ЗМЙОБ, РЕУПЛ, ЛХУЛЙ ЛБТФПОБ, УМАДЩ, ВХНБЗЙ, ТБУФЕОЙС, РТПЧПМПЛБ Й Ф.Д.). ЙЪ ОЙІ ЮЕМПЧЕЛ УПЪДБЕФ НБФЕТЙБМШОЩЕ Й ЛХМШФХТОЩЕ ГЕООПУФЙ, Й ЕУМЙ ТЕВЕОПЛ ХНЕЄФ ЙЗТБФШ У ОЙНЙ, ЬФП 'ОБЮЙФ, ЮФП Х ОЕЗБДФБХДХ. лТПНЕ ФПЗП, ЙЗТХИЛБ-НБФЕТЙБМ ДБЕФ ВПМШИПК РТПУФПТ ДМС ЧППВТБЦЕОЙС Й ЖБОФБЬЙЙ.
лТЙФЕТЙЙ I ЗТХРРЩ УЧСЬБОЩ У ВЕЪПРБУОПУФША ТЕВЕОЛБ, ЪБЕЙФПК ПФ ОЕЗБФЙЧОЩІ ЧМЙСОЙК ЙЗТХИЛИЙ ПРО ЕЗП ЪДПТПЧШЕ ЙНПГЙПОБЙ.
лТЙФЕТЙЙ II ЗТХРРЩ УЧСЬБОЩ У ЛБЮЄУФЧБНЙ ЙЗТХИЛИЙ, ОБРТБЧМЕООЧНИЙ ПРО ПВЕУРЕЮЮЮЮ ТБЪЧЙФЙС ТЕВЕОЛБ.
оЕПВІПДЙНП УПЪДБФШ ЧУЕ ХУМПЧЙС ДМС ЧПЪОЙЛОПЧЕОЙС Й ТБЪЧЕТФЩЧБОЙС ЙЗТЩ ДПИЛПМШОЙЛПЧ. рЕДБЗПЗЙ ПТЗБОЙ'ХАФ ХУМПЧЙС ДМС ПВПЗБЕЕОЙС дефеко ЧРЕЮБФМЕОЙСНЙ, ЛПФПТЩЕ НПЗХФ ВЩФШ ЙУРПМШ'ПЧБОЩ Ч ЙЗТЕ: Співай ЮЙФБАФ У ДЕФШНЙ Лойзе, РТПУМХИЙЧБАФ РМБУФЙОЛЙ, ПВУХЦДБАФ УПВЩФЙС ЦЙ'ОЙ дефеко, ТБУУЛБ'ЩЧБАФ П УЕВЕ Й ДТХЗЙІ Мадс, ПТЗБОЙ'ХАФ ЬЛУЛХТУЙЙ, РТПЗХМЛЙ, РПУЕЕЕОЙС НХ'ЕЕЧ, ФЕБФТПЧ, ПВТБЕБАФ ЧОЙНБОЙЕ дефеко ПРО УПДЕТЦБОЙЕ ДЕСФЕМШОПУФ МАДЕК Й ЙІ ЧЬБЙНППФОПИЕОЙС, ПРО СЧМЕОЙС Й ЧЬБЙНПУЧСЬШ УПВЩФЙК Ч ЦЙЧПК Й ОЕЦЙЧПК РТЙТПДЕ Й РТ.
ч РЕДБЗПЗЙЮЕУЛПН РТПГЕУУЕ ОЕПВІПДЙНП УПВМАДБФШ ВБМБОУ НЕЦДХ ЙЗТПК Й ДТХЗЙНЙ ЧЙДБНЙ ДЕСФЕМШОПУФЙ (ПВЕТЕЗБФШ ЧТЕНС, РТЕДОБ'ОБЮЕООПЕ ДМС ЙЗТЩ, ОЕ РПДНЕОСС ЇЇ'БОСФЙСНЙ, ПВЕУРЕЮЙЧБФШ РМБЧОЩК РЕТЕІПД ПФ ЙЗТЩ Л'БОСФЙСН, ТЕЦЙНОЩН НПНЕОФБН), НЕЦДХ ТБ'ОЩНЙ ЧЙДБНЙ ЙЗТЩ (РПДЧЙЦОЩНЙ Й УРПЛПКОЩНЙ, ЙОДЙЧЙДХБМШОЩНЙ Й УПЧНЕУФОЩНЙ, ДЙДБЛФЙЮЕУЛЙНЙ Й УАЦЕФОП-ТПМЕЧНИЙ Й Ф.Д.).
рТЙ ЬФПН РЕДБЗПЗЙ УПЪДБАФ ХУМПЧЙС ДМС ТБЪЧЙФЙС ФЧПТЮЕУЛПК БЛФЙЧОПУФЙ ДЕФЕК. йЗТБ ДЕФЕК ОЕ ТЕЗМБНЕОФЙТХЕФУС. уМЕДХЕФ ЙЪВЕЗБФШ ПКУРТПЙЪЧЕДЕОЙС ФТБЖБТЕФОЩІ Й ПДОППВТБЪОЩИ УАЦЕФПЧ, ДЕКУФЧЙК Й РТЙЄНПЧ. дЕФСН РТЕДУФБЧМСАФ ЧП'НПЦОПУФШ ЧЩВПТБ (ЧЙДБ ЙЗТЩ, УАЦЕФБ, ТПМЙ, РБТФОЕТПЧ, ЙЗТХИЕЛ Й РТ.), Йі ОЕПВІПДЙНП РППЕТСФШ Л ЙНРТПЧЙ'БГЙЙ (РТЙДХНЩЧБОЙА УАЦЕФПЧ, ЧЧЕДЕОЙА ПТЙЗЙОБМШОЩІ РЕТУПОБЦЕК Ч ФТБДЙГЙПООЩЕ ЙЗТЩ, УНЕОЕ Й УПЧНЕЕЕОЙА ТПМЕК, Й'ЗПФПЧМЕОЙА ЙЗТПЧЩІ БФТЙВХФПЧ ЛПУФАНПЧ Й РТ.).
дЕФЕК УФЙНХМЙТХАФ РПМШЪПЧБФШУС РТЕДНЕФБНЙ-ЪБНЕУФЙФЕМСНЙ, РПНПЗБАФ РПДВЙТБФШ Й ТБУЙЙТСФШ ЙІ ЧЩВПТ, ЗЙВЛП ЙУРПМПХПДПЧПП. чЛМАЮБС дефеко Ч ЙЗТХ, ЧПУРЙФБФЕМЙ ЧП'ВХЦДБАФ ЙОФЕТЕУ Л ОЕК, ЙУРПМШ'ХАФ ЧЩТБ'ЙФЕМШОЩЕ ДЧЙЦЕОЙС, НЙНЙЛХ, ЙОФПОЙТПЧБООХА ТЕЮШ, ЧОПУСФ Ч ЙЗТХ НПНЕОФЩ ОЕПЦЙДБООПУФЙ, ФБЙОУФЧЕООПУФЙ, УЛБ'ПЮОПУФЙ.
чЪТПУМЩК ЧОЙНБФЕМШОП Й ФБЛФЙЮОП ОБВМАДБЕФ ЪБ УЧПВПДОПК ЙЗТПК ДЕФЕК, ЧЛМАЮБСУШ ЧОЇ, РП НЕТЕ ОЕПВІПДЙНПУФЙ, ЛБЛ ТБЧОПРТБЧОЩК. йЗТБ ДПМЦОБ ПТЗБОЙ'ПЧЩЧБФШУС У ХЮЕФПН МЙЮОПУФОЩІ ПУПВЕООПУФЕК Й УРЕГЙБМШОЩІ РПФТЕВОПУФЕК дефеко (ЙЗТЩ, УФЙНХМЙТХАЕЙЕ БЛФЙЧОПУФШ'БУФЕОЮЙЧЩІ дефеко Й дефеко У ЖЙ'ЙЮЕУЛЙНЙ ОЕДПУФБФЛБНЙ Й'БДЕТЦЛБНЙ Ч ТБ'ЧЙФЙЙ, РПЧЩИБАЕЙЕ УБНПЛПОФТПМШ Х Й'МЙИОЕ ТБУФПТНПЦЕООЩІ, БЗТЕУУЙЧОЩІ дефеко Й Ф.Р.).
пУПВПЕ ЧОЙНБОЙЕ ПВТБЕБЕФУС ПРО «ЙЪПМЙТПЧБООЩИ» ДЕФЕК. дМС ОЙІ ПТЗБОЙЪХАФУС ДПУФХРОЩЕ ЙЗТЩ, ЙІ ЧЩДЧЙЗБАФ ПРО ГЕОФТБМШОЩ ТПМЙ, ПЛБЪЩЧБЕФУС РПДДЕТЦЛБ Ч ЙЗТЕ.
йЗТБ УРПУПВУФЧХЕФ РПМП-ТПМЕЧПК УПГЙБМЙЪБГЙЙ НБМШЮЙЛПЧ Й ДЕЧПЮЕЛ. нПЦОП РТПЧПДЙФШ ЙЗТЩ ПФДЕМШОП ДМС НБМШЮЙЛПЧ Й ДЕЧПЮЕЛ Й УПЧНЕУФОЩЕ, ДЕЧПЮЛБН РТЕДМБЗБАФУС ТПМЙ НБНЩ, ІПЪСКЛЙ Й РТ. х ДЕФЕК ДПМЦОБ ВЩФШ ЧП'НПЦОПУФШ ЧЩВПТБ УППФЧЕФУФЧХАЕЙІ ЙЗТХІЕЛ, БФТЙВХФПЧ, ЛПУФАНПЧ.
йЗТБ ДМС ТЕВЕОЛБ - ЬФП ОЕ ФПМШЛП ХДПЧПМШУФЧЙЙ ТБДПУФШ, ЮФП УБНП РП УЄВЕ ЧБЦОП. ЬФП ФПФ НЙТ, Ч ЛПФПТПН ПО ЦЙЧЕФ, ЮЕТЕЪ ЛПФПТЩК РПУФЙЗБЕФ ЦЙОШ, ТБЪЧЙЧБЕФУС. у РПНПЕША ЙЗТЩ НПЦОП ТБЪЧЙЧБФШ ЧОЙНБОЙЕ, РБНСФШ, НЩИМЕОЙЕ, ЧППВТБЦЕОЙЕ - ЛБЮЄУФЧБ, ОЕПВІДДІЙНЄ ДМС ДБМШОЕКІЕК ЦЙОЙ. йЗТБС, ТЕВЕОПЛ РТЙПВТЕФБЕФ 'ОБОЙС, ХНЕОЙС, ОБЧЩЛЙ, ТБЪЧЙЧБЕФ УРПУПВОПУФЙ, РПДЮБУ ДБЦЕ ОЕ ДПЗБДЩЧБСУШ ПВ ЬФПН. уФПЙФ ФПМШЛП ХДЕМСФШ ТЕВЕОЛХ ОЕНОПЗП ЧОЙНБОЙС, ЙЗТБФШ У ОЙН, ЮФП-ФП ТБУУЛБ'ЩЧБФШ, РПЛБ'ЩЧБФШ ЛБТФЙОЛЙ, ЮЙФБФШ Лойзе, ЛБЛ ПО ОБЮЙОБЕФ ТБ'ЧЙЧБФШУС, ХНОЕФШ, Ч'ТПУМЕФШ, УФБОПЧЙФШУС ВПМЄ'ТЕМЩН. фБЛПНХ ТЕВЕОЛХ ЧУЄ ЙОФЕТЕУОП - ПО РТПУЙФ РП'БОЙНБФШУС У ОЙН ЕЕЄ Й ЕЕЕ.
«йНЕООП Ч ЙЗТЕ РТПСЧМСАФУС ТБ'ОЩЕ УФПТПОЩ МЙЮОПУФЙ ТЕВЕОЛБ, ХДПЧМЕФЧПТСАФУС НОПЗЙЄ ЙОФЕММЕЛФХБМШОЩЕ ЙНПГЙПОБМШОЩ РПФТЕФ. ЧЩ ДХНБЕФЕ, ЮФП ЧЩ РТПУФП РПЛХРБЕФЕ ЙЗТХИЛХ? оЕФ, ЧЩ РТПЕЛФЙТХЕФЕ РТЙ ЬФПН ЮЕМПЧЕЮЕУЛХА МЙЮОПУФШ!» - РЙИЕФ Ч ЛОЙЗЕ «йОФЕММЕЛФХБМШОЩЕ ЙЗТЩ» В.Р. ОЙЛЙФЙО. - ЮФП ВЩ ЧЩ ОЙ ДЕМБМЙ, Л ЮЕНХ ВЩ ОЙ УФТЕНЙМЙУШ, ПЛХОЙФЕУШ Ч НЙТ ДЕФУФЧБ ФБЛ, ЛБЛ, РП ЧБИЙН РТЕДУФБЧМЕОЙСН «ЛХРБЕФУС» Ч ОЕН ЧБИ ТЕВ й ОБДП ЬФП УДЕМБФШ ЩУФТШЕ, ЙОБЮЄ НВЦОП ПРП'ДБФШ ПРО ГЕМХА ЦЙОШ…»

мЙФЕТБФХТБ:

1. дПИЛПМШОПЕ ЧПУРЙФБОЙЕ Й ТБЪЧЙФЙЕ «тБЪЧЙФЙЕ ЙЗТПЧПК ДЕСФЕМШОПУФЙ ДПИЛПМШОЙЛПЧ» б.ч. лБМЙОЙЮЕОЛП, а.ч. нЙЛМСЕЧБ, ч.о. УЙДПТЕОЛП.
2. дПИЛПМШОПЕ ЧПУРЙФБОЙЕ N 4, 2006З.

Коли я була школяркою, всі старші члени моєї великої родини стверджували: «Ти будеш учителем!». Я злилася, відповідала: «Чому саме я, а не сестричка чи братики?». Дід відповідав: «Я просто знаю, що ти будеш гарним учителем». У ті молоді роки я обрала собі професію фінансиста, здобула відповідну освіту. Але доля склалася так, що я тепер учитель. І я щаслива, що це так!

Сучасні діти легше, ніж будь-хто з дорослих, освоюють комп'ютерну техніку, при цьому читають менше книг і складніше сходяться з людьми. Але це не означає, що нинішні діти гірші. Я розумію, яку відповідальність я взяла на себе, ставши учителем. Адже безпосередньо впливаю на становлення особистості учня. Тому я – не просто викладач історії, а насамперед вихователь.

Ось уже 5 років я класний керівник. Мої хлопці вже у 11 класі. Коли я й подумати не могла - як це? Як бути відповідальним за життя та здоров'я чужих дітей? Як бути хранителем дитячих таємниць? Як це переживати за них як за рідних? Я не можу сказати на них просто «діти», це – «МОЇ діти»! Велика радість для мене, як для класного керівникабачити, що мої хлопці дружні між собою, люблять один одного. Я впевнена, що цю дружбу вони дбайливо пронесуть через своє життя.

Я часто спілкуюсь із батьками своїх учнів. І часто чую від них, що сучасні діти – інші. Кажуть, що діти виглядають відчуженими, постійно сидять у навушниках, грають у телефонні та комп'ютерні ігри. Багато дорослих сприймають це як прояв егоїзму та байдужого ставлення до старших. Але не можна порівнювати сучасну дитину з дітьми минулого сторіччя. Сьогоднішня дитина – це нова людина. Його головною рисою є саме те, що дорослі найчастіше сприймають егоїзм. Насправді ж дитина ХХІ століття просто спрямувала погляд усередину себе, щоб там знайти відповідь на запитання «Хто я в нинішньому світі?». Відповідь цю діти шукали та шукають завжди. Але сучасні діти знаходять цю відповідь самостійно.
або краще за однолітків з минулого. Вони просто інші.

Після розпаду Союзу розпочався процес глобальної розбудови соціальних механізмів. На початку ХХI століття сформувався новий світ із новими суспільними цінностями та соціальним укладом. Радянська людина, вихована на ідеалах минулого, важко адаптувалася в новому соціумі. Одна з важливих змін торкнулася способів побудови кар'єри. У СРСР існувала чітка схема: спочатку людина навчається у школі, потім вибирає спеціальність, закінчує інститут, а потім його розподіляють на роботу. Якщо раніше держава вирішувала за людину, то сьогодні доводиться вибирати самостійно. В умовах високої конкуренції, щоб залишатися затребуваною, людині доводиться чи не кожні 5 років або освоювати спеціальності, суміжні з основною, або кардинально змінювати професію.

Діти, які народилися у ХХI столітті, не знають прикладів із минулого. Для них новий світ – єдиний можливий. Тому з раннього віку сучасні діти готові до конкуренції, боротьби за виживання.

Друга зміна, яка вплинула зміну дитини, менш глобальна, але з менш важлива. З життя сучасних дітей зник двір як один із найважливіших соціальних інститутіврадянської доби. Якщо раніше дитина приходила зі школи і бігла на вулицю, де спілкувалася з однолітками, навчаючись таким чином взаємодіяти з соціумом, то для сучасних дітей цей досвід виявляється менш важливим. Тепер, сидячи за комп'ютером, дитина сама вирішує, з ким їй спілкуватися, а з ким нема. З одного боку, це непогано. Але з іншого - дитина, потрапляючи в реальний, а не віртуальний світ, може виявитися безпорадною та нездатною нормально взаємодіяти в іншими людьми.

Зміни в сучасному світінастільки суттєві, що формування дитині зараз проходить інтенсивніше вже з перших місяців життя. Якщо раніше до початку навчання в школі дитина була табула rasa, то дитина XXI століття до цього часу має певний набір знань та цінностей. Діти втратили багато вольових якостей, знизився їхній загальнокультурний кругозір. Старше покоління чудово запам'ятовувало уривки з творів, цитати з фільмів, у нинішніх дітей такої потреби немає. Вони змалку знають, що зберігати зайву інформацію в голові безглуздо, адже завжди можна звернутися до Інтернету. Можливо, через це у сучасних дітей спостерігається зниження пам'яті.

Дитина XXI, століття на відміну від ровесників із попередніх поколінь, не ставить питання про світ. Він бачить, що літають літаки, дзвонять телефони, а електронні листи надходять за кілька секунд після відправки, - і це норма. Діти не можуть уявити, що колись люди жили в іншому світі. Їм важливіше дізнаватися про нове життя. Моє завдання – розвивати інтерес дітей до історії. Адже хто не знає минулого – не зможе зрозуміти та зорієнтуватися у сьогоднішньому та майбутньому.

Проте найнебезпечнішим є інше питання сучасного життя. Суспільство та батьки надмірно налаштовані на успіх. Ще з дошкільного віку дитину налаштовують досягнення результату. Діти змушені зростати за умов, де їх постійно порівнюють. Під впливом соціуму батьки тиснуть на дітей, вимагають від них високих результатів, забуваючи про інші цінності - повагу до самого себе, вільного часу, гри, сімейного дозвілля. Якщо людині постійно завищувати планку і формувати позитивну самооцінку, вона будь-коли задоволений результатами. Не досягаючи результату, людина відчуває провину. Звідси неврози, з якими важко впоратися навіть дорослої особистості, що сформувалася, не кажучи вже про дітей. Перебувати в умовах безперервної гонки дуже складно. Дитина позбавляється звичайних радощів і постійно думає про те, як зробити щасливими своїх батьків, виправдати їхні надії.

У суспільстві неповна сім'я стала майже нормою. Діти, народжені в таких сім'ях, по-іншому сприймають шлюб та родинні стосунки. Сім'ї для них менш цінні. Для дитини сім'я перестала бути опорою, місцем, де їй можуть допомогти вирішити її проблеми. Така дитина розраховує лише на себе. Тому й шляхи адаптації у суспільстві він змушений шукати самостійно.

У цьому їм допомагають цифрові технології та Інтернет. Тут відкриваються для дитини нові шляхи розвитку особистості. Завдяки догляду старших дітей в Інтернет-простір знизилася дитяча злочинність. Більшість підліткових субкультур є досить мирними. Любителі аніме, хіпстери та інші спільноти абсолютно невинні. Отже, поступово зникає протистояння «підліток-світ».

В Інтернеті сучасні діти можуть анонімно або відкрито спілкуватися з такими ж дітьми, які допомагають один одному вирішувати схожі проблеми. На підліткових форумах вони діляться своїми переживаннями та дають один одному цілком адекватні поради. Немає жодної агресії у загальній масі, діти співчувають та співпереживають. При цьому мережа Інтернет та соціальні мережі таять у собі багато небезпек. Правоохоронні органи б'ють на сполох, що в соціальних мережах популярність набирають спільноти, в яких дитину можуть підштовхнути до самогубства. Батькам та вчителям необхідно завжди бути дуже уважними.

Сучасна дитина – незалежна особистість, у ранньому віці здатна самостійно приймати рішення.

На сучасних дітей не діє тактика навіювання провини, вони майже не реагують на примус, нотації, покарання, заборони та інші узвичаєні методи виховання, якими користується педагог та батьки.

На що вони відгукуються, так це на повагу - повага до них як до особистості, повага до їх проблем, які для них не менш складні, ніж дорослі трудящі для їхніх батьків. Діти відгукуються на повагу до їх права вибору та здібностей. Вони вміють приймати гарне рішення. Їм потрібно просто допомогти. Вони дуже хочуть, щоб їх здібності помітили та визнали як щось значуще.

Вони не завжди поводяться правильно. Є важкі діти. Але кожному з них треба надати шанс отримати від дорослого поради, які заохочуватимуть найкраще, що є в них. Так вони зможуть усвідомити, що їм «все під силу» - і не втратить своїх мрій про майбутнє.

Вони чекають від усіх навколо взаємної поваги та любові. Вони за жодних обставин не схвалять брехні, маніпулювання. Діти вимагають пояснень і майже ніколи не задовольняються відмовками на рівні «бо я так сказала». Крім того, вони найкраще реагують, коли до них звертаються як із дорослим.

Сучасні діти потребують того, щоб їх зрозуміли. Найкращий спосіб дізнатися дітей – спілкуватися з ними. Головне пам'ятати, що чесність, довіра, відвертість та щирість виховуються власним прикладом!

Сучасні діти можуть «читати» дорослих як відкриту книгу, швидко помічати і непомітно нейтралізувати будь-які приховані спроби маніпулювати ними. Якщо дитина помічає, що у спробах дорослого змусити їх зробити щось є прихованим мотивом, вони вперто опираються і при цьому відчувають, що роблять абсолютно справедливо. Тому, якщо вчитель стикається з опором з боку учня, йому необхідно проаналізувати свою поведінку. Результати перегляду свого ставлення до дітей, співпраця з ними, а не спроби нав'язати свій світогляд, перевершать усі очікування!

На вчителя покладено величезну відповідальність перед нашим суспільством... перед Людством. Його найвищий обов'язок у тому, щоб кувати щастя кожного учня, всього суспільства, сприяти процвітанню та розвитку життя на Землі.

Я пишаюся своєю професією. Намагаюсь бути другом, опорою для своїх дітей. Вважаю своїм обов'язком боротися за добре ставлення до дитини всіх дорослих, які оточують її.

Великий французький письменник Віктор Гюго сказав одну чудову фразу: «Велике щастя бачити вже сьогодні те, що світ побачить лише завтра». На наших учительських очах росте майбутнє! Майбутнє нашої Батьківщини! Великі вчені, талановиті артисти, письменники, винахідники, політики та бізнесмени, добрі лікарі та мудрі вчителі… Бережіть дітей, любите дітей, розумійте дітей! Це наше Майбутнє!

Кафедра педагогіки та психології

КУРСОВА РОБОТА

ОСОБЛИВОСТІ ГРАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

Роботу виконала О.В. Глухова

Факультет педагогіки, психології та комунікативістики

Напрямок 44.03.02 Психологія в освіті

Науковий керівник

доцент каф. педагогіки та

Нормоконтролер

доцент каф. педагогіки та

психології, канд. пед. наук, доцент В.К. Ігнатович

Краснодар 2015

Введение………………………..……………….…………………………………3

1 Теоретичні основи проблеми розвитку дітей старшого дошкільного віку ігрової діяльності ………………………………..6

1.1 Дитяча гра – як феномен…………………………………..……….6

1.2 Роль сюжетно-рольової гри в психічному розвитку дошкільнят……………………………………………….…………………….9

1.3 Тенденції розвитку ігрової діяльності дошкільнят у світі ………………………………………………………………13

2 Емпіричне дослідження особливостей сюжетно-рольових ігор сучасних дошкільнят…………………………………………………....17

2.1 Аналіз сюжетно-рольових ігор старших дошкільнят ………….17

2.2 Розробка схеми сучасних сюжетно-рольових ігор дітей старшого дошкільного віку……………………………………………..…25

Заключение…………………………………………………………...…………..26

Список використаних джерел……………………...…………………....28

Додаток А Протокол спостереження за самостійною ігровою діяльністю дітей….………………………………...………………….....…31

Додаток Б Таблиця 1 - Тематика сюжетів спостережуваних ігор дошкільнят.………………………………………..…………………….……33

Додаток В Анкета для батьків………………………………………….34

Додаток Г Таблиця 1 - Дані опитування батьків про особливості сюжетно-рольових ігор дітей вдома…….……………………….…….………….36

Додаток Д Таблиця 1 - Тематика сучасних сюжетно-рольових ігор 37

ВСТУП

Актуальністьпроблеми дослідження визначається тим, що гра займає дуже важливе місцеу житті дошкільника, будучи елементарним способом розуміння навколишньої дійсності, найбільш природним і доступним шляхом до оволодіння знаннями та вміннями. Проте є питання необхідності раціонального побудови, організації та застосування їх у процесі розвитку дошкільника, що потребує більш ретельного і детального її вивчення.

Гра як феномен культури навчає, виховує, розвиває, соціалізує, розважає, дає відпочинок, привносячи до змісту дозвілля нескінченні сюжети та теми життя та діяльності, при цьому зберігаючи свою самоцінність. Самі не усвідомлюючи, діти у процесі гри наближаються до вирішення складних життєвих проблем.

Гра є провідною діяльністю дитини дошкільного віку. Найбільший інтерес представляє аналіз особливостей сюжетно-рольової гри, оскільки в ній досить виразно проявляються: знання дітей про навколишній світ (у відповідному змісті гри області), включаючи знання про діяльність дорослих; розуміння взаємин людей та їх дій; вміння застосувати накопичені знання за умов гри; вміння будувати та регулювати власну поведінку відповідно до змісту гри та вміння взаємодіяти з партнерами з гри з урахуванням своєї ролі та їх ролей. У грі проявляється також емоційне ставлення дітей до своєї діяльності та до дій партнерів.

Таким чином, у грі проявляються особливості пізнавальної, вольової та емоційної сфер психічної діяльності дитини.

Водночас на сьогоднішній день дослідники (Н. Я. Михайленко, Н.А. Короткова) зазначають, що відзначається «витіснення» гри навчальними заняттями, студійною та гуртковою роботою. Ігри дітей, особливо сюжетно-рольові, бідні за змістом, тематикою, у них відзначається багаторазова повторюваність сюжетів, переважання маніпуляцій над образним відображенням дійсності.

До цього часу в дитячому садку найчастіше приділялася більша увага матеріальному оснащенню гри, а не розвитку самих ігрових дій та формуванню у дітей гри як діяльності. Але зміни в освіті, що відбулися, у зв'язку з вступом ФГЗС довели, що для того щоб здійснювати адекватні педагогічні впливи по відношенню до сюжетно-рольової гри дітей, педагогам необхідно мати уявлення про специфіку її розвитку протягом дошкільного віку. Також вміти грати з дітьми, як стверджують сучасні дослідження М. Я Михайленка, Н. А. Короткова. Однак багато питань, що стосуються розуміння сутності гри, її природи, динаміки її характеру та змісту, місця та ролі в сучасному суспільстві, залишаються поза увагою дослідників.

Тому перед нами встала проблема:виявлення загальних тенденцій розвитку ігрової діяльності сучасних дошкільнят, що зумовлюють характер та особливості їх психічного розвитку.

Об'єкт- Ігрова діяльність дошкільнят.

Предметдослідження: Особливості ігрової діяльності сучасних дошкільнят.

Гіпотеза: у світі традиційна гра дошкільнят якісно змінилася, т.к. зміна соціо-культурних умов життя дітей тягне за собою зміну сюжетів та зміст сюжетно-рольової гри.

Метоюданої роботи виявити та охарактеризувати особливості ігрової діяльності сучасних дошкільнят.

Досягнення поставленої мети вимагає постановки наступних завдань:

1. Проаналізувати наукову, методичну літературу з вивчення сутності гри, її особливостей;

2. Розкрити роль гри у розвитку дітей дошкільного віку;

3. Розглянути зміни гри на етапі розвитку суспільства.

Для вирішення цих завдань використовувалися такі м етоди дослідження:теоретичний аналіз наукової літератури в аспекті досліджуваної проблеми; не включене нагляд за грою дітей; анкетування батьків вихованців; статистичні методи обробки результатів.

Методологічна основа дослідження: культурно-історична теорія Л.С. Виготського та теорія діяльності Леонтьєва О.М. Великий внесок у розробку проблем ігрової діяльності дітей зробили такі дослідники, як В.В. Давидов, Р.І. Жуковська, А.В. Запорожець, Т. А. Маркова, Д. В. Менджеріцкая, Н.Я. Михайленко та Н.А. Короткова, С.А. Козлова, С. Л. Рубінштейн, А.П. Усова та інші.

Теоретичну базу дослідження складає теорія ігрової діяльності Ельконіна Д.Б., Вивчення психолого-педагогічної сутності гри; Вивчення соціологічних властивостей гри.

База дослідження МБДОУ «Центр - дитячий садок№46» м. Краснодара. У роботі брало участь 10 дітей старшої групи №3.

Практична значимістьРобота полягає в тому, що проаналізовані особливості сюжетно-рольової гри сучасних дошкільнят дозволяють враховувати їх при розробці програм психолого-педагогічного супроводу.

Структура курсової роботискладається: вступ, теоретична частина, практична частина, висновок, список використаних джерел, додаток.

1 Теоретичні засади проблеми розвитку дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності

1.1 Дитяча гра – як феномен

Гра належить до явищ, які супроводжують людину протягом усього її життя. Будучи багатовимірним і складним феноменом, гра постійно приковує себе увагу дослідників і залишається життєвим питанням досі.

Знаменитий історик культури Й. Хейзінга, у середині минулого століття провів семантичний аналіз слово «гра» і показав, що в різних мовах та різних культурах воно має не тотожне значення, і пов'язане з інтуїтивним усвідомленням у тій чи іншій культурі значення та місця гри в житті людей. Такий аналіз дозволяє судити про складність, неоднозначність і різноманіття явища, що вивчається.

Психологічне співтовариство на початку 21 століття зіткнулося з практичним завданням – визначення того, яка дитяча активність може бути названа грою, а яка ні. Це завдання є актуальним тому, що в Конвенції про права дитини, у статті 31 закріплено право дитини на гру. Але що таке гра? Щоб охороняти та підтримувати право дитини на гру, треба чітко уявляти собі, що це таке. Тому перед психологами стоїть завдання пошуку (створення) інструменту опису та інтерпретації гри.

В аналізі феномена гри сучасна наука спирається на підходи, що історично склалися, в теорії гри попередніх епох, кожна з яких характеризується власними поглядами на її сутність. До аналізу гри звернено роботи М. Борна, Н. Воробйова, Г. Журавльова, та ін.

У роботі ми спиралися на дві теорії, які зробили найбільший внесок у наукове розуміння і тлумачення феномена гри – Л.С. Виготського та Д.Б. Ельконіна, і навіть теорію Леонтьєва А.Н. .

Найбільш широко Л.С. Виготський висловлює свої погляди на гру у лекціях. "У грі дитина відкриває: кожна річ має свій сенс, кожне слово має своє значення, яке може замінювати річ". Л.С. Виготський говорив у тому, що гра відбувається немає від речі, як від думки. Головний критерій гри – наявність уявної ситуації. Виготський зазначав, що головною рисою ігрової діяльності є здатність граючого утримувати одночасно дві позиції. Для Л.С. Виготська гра, перш за все, відноситься до сфери свідомості, до сфери побудови смислів і значень.

У радянській, та був і у російської психології домінувала думка Д.Б. Ельконіна на гру. Розроблена ним теорія дитячої гри стала базовою та лягла в основу багатьох досліджень. У співпраці з «харківською групою» (А.Н. Леонтьєв, Л.І. Божович, П.Я. Гальперін, А.В. Запорожець та ін.) він представив результати своїх досліджень. Основне питання – розуміння природи гри. З його погляду у грі дитина може зробити те, що вона не може зробити насправді.

Основні питання, які цікавили Д.Б. Ельконіна: критичний аналіз існуючих теорій гри, історичне походження та розуміння гри як провідного типу діяльності та розкриття її соціального змісту, проблема символізму та співвідношення предмета, слова та дії у грі. Дослідження велися в колективі, за постійних контактів з А. Леонтьєвим, П. Гальперіним, А. Запорожцем.

У науковій літературі, що стосується виховання та розвитку дошкільника, рольова гра сприймається як провідний вид діяльності. А.Н.Леонтьєв показує, що у процесі цієї діяльності в дитини виникають нові відносини із соціальним середовищем, новий тип знань і їх отримання, що змінює пізнавальну сферу і психологічну культуру особистості, тобто. сприяє прояву характерних саме цього віку новоутворень .

У роботах Д.Б.Эльконина і А.Н.Леонтьева дано докладний аналіз генези сюжетно-рольової гри, її структури, виділено основні закономірності розвитку гри протягом дошкільного дитинства, показано значення гри на формування основних психічних новоутворень дошкільного віку.

Наслідуючи культурно-історичну концепцію Л.С. Виготського та особистісно-діяльнісного підходу О.М. Леонтьєва та Д.Б. Ельконіна, соціальна природа дитячої гри визначається:

По-перше, «це інстинктивна, саме предметна діяльність, що становить основу усвідомленого дитиною світу людських предметів»;

По-друге, вона соціальна за своїм внутрішнім змістом, за своїм походженням, т.к. виникає з умов життя дитини на суспільстві;

По-третє, «вона незмінно виникає всіх стадіях культурного життя в самих різних народіві є природною особливістю людської природи»;

По-четверте, суть гри – у здібності, відображаючи, перетворювати дійсність. У грі вперше формується і проявляється потреба дитини впливати на світ – центральне та найзагальніше значення гри»;

По-п'яте, у процесі гри в дітей віком формується готовність до праці, що стає основним видом діяльності дорослої людини.

Таким чином, акцент робиться на освоєнні в грі зовнішньої соціальності, яке відбувається через роль - основну одиницю гри. Дитина хоче бути схожою на дорослого, але може це реалізувати лише у грі. Структура гри включає наступні компоненти: ігровий задум, сюжет або її зміст; ігрові дії; ролі; правила, які диктуються самою грою та створюються дітьми або пропонуються дорослими. Усі ці елементи тісно взаємопов'язані.

Отже – сюжетно-рольова гра – це вершина розвитку гри. Вона є провідною діяльністю дошкільного віку. У ній формуються провідні новоутворення цього віку ( творча уява, образне мислення, самосвідомість), розвиваються усі вищі психічні функції.

Однак у сучасній психології точаться дискусії про вчення Д.Б. Ельконіна про гру як про особливу діяльність, про зміну реальності дитинства - теорія створена на основі досліджень, зроблених понад півстоліття тому, у соціалістичній державі. Сучасне суспільство й дитинство зазнало низку змін, тобто. гра також змінилася.

1.2 Роль сюжетно-рольової гри в психічному розвитку дошкільнят

Дошкільне дитинство - особливий період розвитку дитини. Саме в цьому віці виникає внутрішнє психічне життя та внутрішнє регулювання поведінки. Це внутрішнє життя проявляє себе у здатності діяти в плані загальних уявлень, в уяві дитини, у довільній поведінці, змістовному спілкуванні з дорослими та однолітками.

Всі ці суттєві якості та здібності зароджуються та розвиваються не в розмовах з дорослим і не на заняттях із фахівцями, а в сюжетно-рольовій грі. Це така гра, в якій діти беруть на себе ролі дорослих людей, і в спеціально створених ними ігрових, уявних умовах відтворюють (моделюють) діяльність дорослих та відносини між ними.

Дошкільний вік вважається класичним віком гри. У цей період виникає і набуває найбільш розвиненої форми особливий вид дитячої гри, який у психології та педагогіці отримав назву сюжетно-рольової. У такій грі найбільш інтенсивно формуються всі психічні якості та особливості особистості дитини.

Гра – основний вид діяльності дошкільника. Разом із розвитком дитини змінюється характер гри, вона також проходить етапи. Причому від трьох до семи років дитячі ігри проходять досить значний шлях розвитку: гра-маніпулювання із предметами, індивідуальна предметна гра конструктивного типу, колективна сюжетно-рольова гра, індивідуальна та групова творчість, ігри-змагання, ігри – спілкування.

У педагогіці та психології проблему впливу ігрової діяльності на розвиток дітей досліджували Д.Б. Ельконін, Д.В. Менджеріцкая, Р.І. Жуковська, С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготський, А.П. Усова, і навіть сучасні автори – Н.Я. Михайленко, Н.А. Короткова, В.А. Недоспасова, С.А. Козлова та інші.

У старшому дошкільному віці можна зустріти практично всі види ігор, які виявляються у дітей до вступу до школи.

В ігровому арсеналі дошкільника є різні видиігор, як творчих, де дитина сама обирає тему гри, її засоби та зміст, так і ігри з правилами, які мають якусь структуру та підкоряються правилам, пише Угасте. Звичайно, діти люблять грати у всі ці ігри. Проте сюжетно-рольова гра найцікавіший вид дитячої гри. Вона будується на уявленні дитини про життя дорослого, що розширюється з віком.

Гра - форма діяльності в умовних ситуаціях, спрямована на відтворення та засвоєння суспільного досвіду, фіксованого у соціально закріплених способах здійснення предметних дій, у предметах науки та культури, наголошує Волков Б.С. .

Урунтаєва Г. А. зазначає, що гра є найбільш вільною діяльністю дитини – дошкільника. Невимушений характер гри виражається у тому, що дитина вільно вибирає сюжет гри, а й у тому, що його дії з предметами, що залучаються до гри. Вони відрізняються від звичайного вживання предметів значною незалежністю від конкретного значення цих предметів і визначаються тими значеннями, які дитина надає їм у грі.

Сутність гри як провідної діяльності полягає в тому, що діти відображають у грі різні сторони життя, особливості діяльності та взаємовідносин дорослих, набувають та уточнюють свої знання про навколишню дійсність. Рольова гра постає як діяльність, у якій здійснюється орієнтація дитини на найзагальніших, у фундаментальних сенсах людської діяльності. На цій основі у дитини формується прагнення до суспільно значущої та суспільно оцінюваної діяльності, яке виступає основним показником готовності до шкільного навчання. У цьому полягає її провідна функція, зазначає Ельконін. У грі дитина набуває нових знань і вмінь, відображає почуття і бажання, вчиться спілкуванню, опановує досвід і правила поведінки.

За даними С.А. Козлової, у ході соціально-історичного розвитку людства гра набуває все більшого значення для формування особистості дитини. З її допомогою діти опановують досвід взаємодії з навколишнім світом, засвоюють моральні норми, способи практичної та розумової діяльності. , вироблені багатовіковою історією людства. Виконуючи ігрову роль, дитина підпорядковує цьому завданню всі свої нагальні, імпульсивні дії.

Урунтаева Г. А. впевнена, що гра надає величезний вплив на всі сторони психіки дітей, а головним чином на розвиток особистості. Тут формується ієрархія мотивів, тобто вміння підкоритись вимогі «треба», а не «хочу», придушити свої миттєві бажання. У грі малюк навчається встановлювати взаємини з однолітками, планувати свої дії, оцінювати свою поведінку та поведінку партнера, контролювати його. У грі розвивається інтелект дитини, зокрема знаково-символічна функція, як уміння заміщати один предмет іншим, наприклад, скакати паличкою, як і коні. .

Козлова С.А. робить висновок, що сюжетно-рольова гра, переплітаючись з іншими видами ігор, задовольняє всі основні потреби дитини: потреба у спілкуванні, у фізичній активності, потреба до самостійності та пізнання навколишнього світу. p align="justify"> Великий вплив надає гра на розвиток у дітей здатності взаємодіяти з іншими людьми. Крім того, що дитина, відтворюючи у грі взаємодію та взаємовідносини дорослих, освоює правила, способи цієї взаємодії у спільній грі з однолітками вона набуває досвіду взаєморозуміння, вчиться пояснювати свої дії та наміри, узгодити їх з іншими дітьми.

Через гру діти отримують нові уявлення про навколишній світ, у процесі гри зароджуються пізнавальні інтереси, допитливість, зауважує Р.І. Жуківська. Справді, ігрова діяльність – це унікальний спосіб пізнання світу, освоєння навколишньої дійсності.

Сюжетно-рольова гра у дошкільному віці, визначає розвиток всіх істотних сторін особистості дитини, готує перехід у період розвитку. Д,Б. Ельконін виділяє чотири лінії впливу гри на психічний розвиток дитини:

Розвиток мотиваційно-потребової сфери;

Подолання пізнавального «егоцентризму» дитини;

Розвиток розумових процесів;

Розвиток довільності дій.

У сюжетно-рольової грі дитина вчиться емоційно вростати у світ дорослих; переживати життєві ситуації інших людей як свої власні; розуміти зміст їхніх дій та вчинків; усвідомлювати своє реальне місце серед інших людей, поважати себе та вірити у себе; вільно висловлювати почуття; говорити із самим собою; переживати свій гнів, тривогу, заздрість та занепокоєння; робити вибір, упевнена Недоспасова В.А. .

Таким чином, сюжетно-рольова гра – найпривабливіша діяльність у дитячому віці, вона має велике значення як для когнітивного та соціального розвитку дитини, так і для розвитку її особистості в цілому. Виховні можливості сюжетно-рольової гри надзвичайно великі, важливо педагогу вміти реалізувати їх. Оскільки при педагогічно доцільному керівництві гра сприяє збагаченню кругозору дитини, розвитку образних форм пізнання, зміцненню його інтересів, розвитку мови, моральному розвитку дитини.

1.3 Тенденції розвитку ігрової діяльності дошкільнят у сучасному світі

Сьогодні у суспільстві змінилися вимоги до дитини, з'явилася тенденція до посилення її самостійності і водночас до усвідомлення особливих прав дитини стверджує Фрідман. До того ж, під впливом життя, що стрімко розвивається, відбулися значні зміни у відносинах між людьми, в умовах життя дітей, що не могло не вплинути на гру дошкільника.

На жаль, в даний час сюжетно-рольова гра стає більш одноманітною і обмежується переважно сімейною тематикою. Гра дітей не досягає належного рівня, поступово йде з їхнього життя, на думку М. Михайленка та М.Короткова. Крім того, ігри на сюжети, пов'язані із трудовою діяльністю дорослих, у шестирічних дітей значно зменшуються.

Останнім часом вихователі та психологи відзначають зниження рівня рольових ігор у дошкільнят. Діти грають менше, ніж 20-30 років тому, їх рольові ігри більш примітивні та одноманітні. Це, мабуть, пов'язано з тим, що діти все більше віддаляються від дорослих, вони не бачать і не розуміють діяльності дорослих, погано знайомі з їхніми трудовими та особистими стосунками. В результаті, незважаючи на безліч іграшок, їм нема в що грати. У той же час відмічено, що сучасні дошкільнята вважають за краще відтворювати у своїх іграх сюжети, запозичені з телевізійних серіалів та брати на себе ролі телевізійних героїв. Це говорить про те, що наші дошкільнята, які проводять надто багато часу біля телевізора, краще знайомі з життям і відносинами іноземних героїв фільмом, ніж реальних дорослих, що оточують їх. Однак це не змінює суті гри: при всьому різноманітті сюжетів, за ними ховається принципово один і той же зміст – діяльність людей, їхні вчинки та стосунки.

За останні десятиліття соціокультурні умови життя дитини значно змінилися. Останнім часом спостерігається розрив між поколіннями дітей та батьків (А.Л. Венгер, В.І. Слобідчиков, Б.Д. Ельконін). Підвищена зайнятість батьків знижує їхню участь у вихованні дітей, що призводить до відчуження дітей та дорослих. Спостерігається явний дефіцит емоційних та змістовних відносин із батьками та позитивних контактів з однолітками (Г.Г.Кравцов, Є.Є. Кравцова).

З іншого боку, з'явилися нові професії, суть яких закрита для дитини (програміст, менеджер, дизайнер, стиліст тощо). Характер поведінки дорослого у випадках не може бути змодельований у грі. Світ дорослих став ще закритішим для дитячого розуміння, і ще більш звузилася сфера можливої ​​участі дітей у праці дорослих. (Г.Г. та Є.Є. Кравцови). У зв'язку з цим втрачається представленість ідеального образу дорослості, спільне життя з дорослим не дає змісту для ігрової діяльності дитини (Б.Д. Ельконін).

У сучасних умовах скорочується також реальна можливість включення дошкільника спільну діяльністьта спілкування зі старшими дітьми. Діти різного віку роз'єднані, дворове та сусідське спілкування стає рідкістю (Н.Я.Михайленко, Н.А. Короткова). Все це ускладнює трансляцію ігрової діяльності від одного покоління дітей до іншого. З іншого боку, у сучасне дитинство активно впроваджуються нові інформаційні технології. За даними ЮНЕСКО, 93% дітей більше трьох годин на день сидять перед телевізором. Сучасна дитина віком від 3 до 5 років у середньому 28 годин на тиждень дивиться на екран. Перегляд телебачення, відеофільмів, комп'ютерні ігри стають звичною формою дозвілля та основним джерелом вражень для дитини.

Що може бути джерелом змісту сюжетно-рольової гри дошкільника? На це питання існують різні погляди.

Так, Р. І. Жуковська, Д. В. Менджерицька стверджують: творча дитина грає тоді, коли зміст гри захоплює її почуття. Тому необхідно визначити джерела, які сприяють розвитку змісту дитячих ігор, формують багату уяву, розвивають рольові дії. Р. І. Жуковська виділяє два види джерел: безпосередній дитячий досвід, що виникає стихійно, та досвід, організований вихователем.

Стихійний досвід дитини, на думку Р. І. Жуковської та Д. В. Менджерицької, важливе джерело, але часто поверхове, тому дорослий повинен коригувати, спрямовувати дитину.

Досвід, організований дорослим, Р. І. Жуковська представляє у кількох напрямах: іграшка, прогулянки, екскурсії, відповіді дитячі питання, художня література.

Н. Я Короткова та М. А. Михайленко у своїх дослідженнях дотримуються іншої точки зору про джерела змісту сюжетної гри: « дитина, вільна від обов'язкових вимог дорослого та жорстких правил діяльності, але в той же час не вільна від того соціального світу, в якому він існує і визначає зміст його гри, від сформованих у суспільстві взагалі й у групі дітей зокрема ігрових традицій». Крім того, його свобода визначається широтою та глибиною знань та уявлень про навколишнє, володіння способами діяльності, які дозволяють втілити ці знання у гру.

Життя сучасної дитини заповнене телебаченням, комп'ютерними іграми, спілкуванням з дорослими, гуртками та секціями. На гру у дитини залишається дуже мало часу і вдома, і в дитячому садку. Тим часом діти хочуть грати, вважають гру, найулюбленішим видом діяльності. Існують ігри, які залишаються в ігровому репертуарі багато десятиліть «Лікарня», «Магазин», «Сім'я», «Гості». У дошкільнят XXI століття з'явилися нові ігрові ролі (банкір, агент, клієнт, візажист, дизайнер і т.д.) та нові ігрові сюжети ("Салон стільникового зв'язку", "Агентство нерухомості", "Банк", "Макдональдс" тощо). д.). Діти старшого дошкільного віку грають у військових та рятувальників, у шоу «Танці з зірками» та «Танці на льоду». Ігри дітей відбивають орієнтацію нові цінності, зокрема і матеріальне благополуччя сім'ї та людини, нові соціальні ролі дорослих («Бізнесмен», «Телезірка», «Модель»). Можна констатувати, що в іграх дітей часто є труднощі, притаманні сучасному періоду (наприклад, необхідність заробляння грошей).

Існує неоднозначне ставлення дорослих до ігор сучасних дошкільнят, що виявляється в забороні педагогами деяких ігрових тем, які роблять гру дитини більш закритою від дорослих, ніж це було раніше. Характерною особливістю субкультури сучасного дитинства відбувається під впливом засобів масової інформації. Телебачення має найбільший вплив на уяву дошкільнят, що призводить до стереотипізації образів. (Людина-павук, Барбі та Кен, Бетмен, телеведуча і т.д.) На вибір ролей та ігрових сюжетів впливає, що відбувається у навколишній дійсності.

Часто гра зводиться до маніпулювання з яскравою, модною іграшкою. Вигадуючи ігри, діти ґрунтуються на телевізійній інформації та комп'ютерних іграх.

Також гра зводиться до накопичення, тому що мати якнайбільше, трансформерів, покемонів у дитячій субкультурі вважається престижним.

Парадокс у тому, що діти не знають, як грати, як розвивати ігровий сюжет. Така ситуація багато в чому зумовлена ​​тим, що в дитячому садку дитина перебуває в суспільстві однолітків – дітей, які грають так само, як і вона сама. Спілкування з дітьми у дворі обмежене через необхідність забезпечення безпеки дитини на вулиці. Ігровий досвід не передається від старших дітей до молодших, діти не встигають повністю проникнути «духом гри». Сучасній дитині нема де навчитися грати. У такій ситуації ігровий досвід дитині повинен передати вихователь дитсадка, але як встановлено, у цьому, що не вміють правильно грати, виною стає сам вихователь, тобто. його низька ігрова грамотність, ігрова культура. Навчання грі є механізмом природної допомоги вихователя дитині. Воно включає безпосередню взаємодію вихователя з дітьми у грі, спостереження за грою дітей, вивчення дитячих можливостей та перспектив розвитку гри. Вихователю необхідно стати привабливим для дитини ігровим партнером, який приносить у дитячу гру новий зміст та нові вміння.

В останні роки багато вчених і практик з тривогою говорять про тенденцію зникнення гри з життя дітей, особливо у старшому дошкільному віці. Аналіз практики роботи дошкільних установ свідчить про поглиблення протиріччя між визнанням ролі гри у розвитку дитини дошкільного віку та явною перевагою у бік навчання дітей, раннього залучення їх до системи додаткової освіти. Сюжетним творчим іграм приділяється трохи часу, які зміст часто не відповідають особливостям субкультури сучасної дитини. Керівництво іграми дошкільнят у дитсадку несе у собі відбиток зайвого дидактизму і здійснюється за аналогією з проведенням навчальних занять. Отже, ігрова діяльність стає джерелом самореалізації внутрішніх сил дитини. Це призводить до незворотних втрат у розвитку психіки дошкільника.

У результаті можна сказати, що самоцінність сюжетних ігор дітей свідчить у тому, що вони мають займати одне з основних місць у педагогічному процесі дитячого садка. Це вимагає застосування особливих педагогічних технологій, заснованих на ідеї супроводжуючої взаємодії педагога та дитини

Підбиваючи підсумки першого розділу, можна сказати, що сюжетно-рольова гра має соціальну природу і будується на уявленні дитини, що все розширюється, про життя дорослих. Новою сферою дійсності, яка освоюється дошкільнятами у цій грі, стають мотиви, сенси життя та діяльності дорослих. Дошкільник встає на думку різних людейі вступає коїться з іншими які у відносини, відбивають реальне взаємодія дорослих.

Д.Б. Ельконін, розглянувши структуру сюжетно-рольової гри, показав, що її компонентом виступає роль - відповідний прийнятим у суспільстві нормам, правилам спосіб поведінки людей різних ситуаціях.

Різноманітність змісту сюжетно-рольових ігор визначається знанням дітьми тих сторін дійсності, які зображуються у грі, співзвучністю цих знань інтересам, почуттям дитини, її особистому досвіду. Нарешті, розвиток змісту ігор залежить від умінь дитини виділяти характерні особливості у діяльності та взаємовідносинах дорослих.

Однак класичні дослідження гри проводились у 50-60-х роках минулого століття, коли громадські відносиниі суспільство загалом багато в чому були іншими. З того часу відбулися значні зміни у житті дорослих людей та у відносинах між ними, а також в умовах виховання дітей. Ці зміни не могли не вплинути на дитячу гру. Досвідчені вихователі дитячих садків зазначають, що за останні 5-6 років відбулися суттєві зміни в іграх дошкільнят. Однак ці зміни залишаються не дослідженими. Характер цих змін надзвичайно важливо зрозуміти, оскільки особливості гри сучасних дошкільнят відображають своєрідність їхнього внутрішнього світу та особливості їхнього психічного розвитку.

2 Емпіричне дослідження особливостей сюжетно-рольових ігор сучасних дошкільнят

2.1 Аналіз сюжетно-рольових ігор старших дошкільнят

Вивчення науково-методичної літератури показало, що знання, отримані від дорослих, будуть прийняті внутрішнім світом дитини, якщо вони програються та закріплюються у провідній діяльності (Виготський Л.С., Леонтьєв О.М., Жуковська А.І. та ін.) .

Це означає, що розвиток дошкільника відбувається у грі, гра має громадський характер, тому змінюється із зміною історичних умов життя людей, тобто. сюжети ігор дітей змінюються, тому що вони відображають життя, що змінюється.

Майже всі дослідники, які вивчали гру, одностайно зазначали, що гра є найбільш вільною, невимушеною діяльністю дитини-дошкільника (Ельконін Д.Б.). Невимушений характер гри виявляється у тому, що дитина вільно вибирає сюжет гри, його дії з предметами абсолютно вільні від їхнього звичайного, “правильного” використання. Незважаючи на те, що прийнято вважати - гра у дітей виникає спонтанно, все-таки вона будується на взаєминах дитини та дорослого.

Дослідження Н.Я. Михайленко в іграх старших дітей поряд із діями починають відбиватися різноманітні суспільні відносини, вчинки. Поступово в іграх старшого дошкільника дедалі більше місця починає займати опосередкований досвід: знання з книжок, оповідань дорослих. Отже, у старшому дошкільному віці з'являється колективна гра, яка дає можливість швидкого розвитку та зміни тематики, змісту та структури гри, що пов'язано з розширенням їх джерел.

Проте класичні дослідження гри проводилися у 50-60-х роках минулого століття, коли суспільні відносини та суспільство загалом багато в чому були іншими. З того часу відбулися значні зміни у житті дорослих людей та у відносинах між ними, а також в умовах виховання дітей. Ці зміни не могли не вплинути на сюжет дитячої гри. Характер цих змін надзвичайно важливо зрозуміти, оскільки особливості гри сучасних дошкільнят відображають своєрідність їхнього внутрішнього світу та особливості їхнього психічного розвитку.

У загальноприйнятих нормах дошкільної педагогіки серед сюжетів дитячих ігор прийнято виділяти: побутові, професійні та суспільно-політичні (Є.А. Аркін, В.С. Мухіна, А.П. Усова, Д.Б. Ельконін та ін.).

С.А. Шмаков вважає, що сюжети ігор старіють та відмирають, втрачаючи свою актуальність та привабливість. Оскільки сюжетні ігри копіюють життя, діти, які в них грають, накопичують досвід соціальних відносинлюдей, досвід соціальних переживань. З погляду змісту найпоширенішими сюжетами є: професійні; воєнізовані; творчі (будівництво); пошуку та відкриття (подорожі, «космос»); пов'язані з мистецтвом («цирк», «театр»); казкові; фантастичні; етнографічні («в індіанців»).

У результаті ми приходимо до висновку, що дослідження реального стану дитячої гри та її зміни є можливим лише у конкретній віковій групі.

Звідси експериментальна частина цієї роботи спрямовано опис особливостей рольової гри сучасних дошкільнят старшої групи. Інтересом цієї роботи є - широка і узагальнена картина того, у що і як грають сучасні дошкільнята, які сюжети та зміст їх ігор.

Робота зі збирання інформації здійснювалася поетапно.

Перший етап аналізу був спрямований на з'ясування сюжетів дитячих ігор, а саме – у що грають сучасні діти та які ігри користуються у них найбільшою популярністю. Для відповіді це питання було проведено не включене спостереження і аналіз вільної грою дошкільнят 5,5-6,5 років. Спостереження проводилося з урахуванням дитячого садка №46 м. Краснодара. У ньому брало участь 10 дошкільнят старшої групи №3. У процесі спостереження зазначалося, що діти під час вільної діяльності, у що вони грають. В результаті було отримано перелік 20 ігор, які занесені до протоколу спостереження за самостійною діяльністю дітей (Додаток А).

Спостереження за ігровою діяльністю дітей показало, що існують традиційні ігри, які залишаються популярними в ігровому репертуарі багато десятиліть (близько 55% від усіх зафіксованих сюжетів): «Лікарня», «Магазин», «Кафе», «Сім'я», «Поліція», «Військові», «Перукарня», «Тварини», «Дитячий садок».

Професійні сюжети траплялися 40% випадків. Це були ігри в поліцію, кафе, банк, лікарню, магазин, турагентство та перукарню.

Досить часто (30%) зустрічалися сюжети, пов'язані з телепередачами, кінофільмами та мультфільмами («Людина-павук», «Черепашки-нінзя», «Русалки Мако», «Принцеси», чарівниці Winx, Барбі, «Танці з зірками»). та ін.).

Дошкільнята використовували побутові сюжети ігор (20%): у дитячий садок та сім'ю. Сюди ж входить сучасний різновид гри «Сім'я ляльки Барбі».

Наступну групу сюжетів склали ігри домашніх тварин (приблизно 10%). У цих іграх діти беруть він ролі кішечок чи собачок та його господарів і розігрують відносини з-поміж них: годівля, прогулянки, лікування тощо (Додаток Б).

Описуючи специфіку сюжетів ігор дошкільнят XXI століття, можна зробити висновок: з'явилися нові ігрові ролі: банкір, агент, клієнт, візажист, дизайнер і т.д.) і нові ігрові професійні сюжети: «Салон стільникового зв'язку», «Банк», «Макдональдс» і т.д. Діти старшого дошкільного віку продовжують грати як у традиційні ігри (військових, сім'ю, дитячий садок та ін.), так і нові сюжети, взяті з навколишнього соціального середовища (тілі шоу, мультфільми, кінофільми та ін).

Характерною особливістю субкультури сучасного дитинства відбувається під впливом засобів масової інформації. Телебачення впливає уяву дошкільнят, що призводить до стереотипізації образів. (Людина-павук, Барбі та Кен, Бетмен, телеведуча і т.д.) На вибір ролей та ігрових сюжетів впливає, що відбувається у навколишній дійсності.

Складність у тому, що з сучасних дітей у старшому дошкільному віці домінують професійні ігри, а суспільно-політичні «витісняються» телевізійними. Часто гра зводиться до маніпулювання з яскравою, модною іграшкою, ігровими атрибутами. У самостійних іграх спостерігається багаторазова повторюваність сюжетів без внесення дітьми нових сюжетних ліній. Вигадуючи ігри, хлопці не знають, як грати, як розвивати ігровий сюжет, у результаті виникають конфлікти, втрата інтересу до гри та швидкий її розрив без закінчення задуму.

На другому етапі,щоб отримати інформацію про гру дітей не тільки в умовах дитячого дошкільного закладу, а й вдома було організовано анкетування батьків дітей старшої групи № 3 дитячого садка № 46. Метою було виявлення ставлення батьків до ігор дітей, а також ставлення дітей до гри, їх переваги у виборі тематики гри та партнера з гри вдома (Додаток В).

Аналіз результатів опитування (представленого у додатку Р) показав таке.

В опитуванні брало участь лише 20 батьків.

Більшість батьків, які взяли участь в опитуванні, – це жінки: 17 осіб або 85%. На друге запитання батьки відповіли, що по можливості беруть участь в іграх дітей щодня (50%), три-чотири рази на тиждень (35%), але деякі зазначають, що у них не вистачає часу грати з дитиною (15%). З'ясувалося, що часу на спільну гру з дитиною батьки відводять більше години на день (15%), 6 осіб (30%) проводять у спільній грі з дітьми 1 годину на день, півгодини часу для гри приділяють 8 осіб (40%) та 3 людини (15%) – 15 хвилин на день.

Більшість (15 батьків – 75%) опитаних вважають, що гра – це спосіб спілкування. 11 осіб (55%) бачать у грі розвагу. Гра як «засоб його самовираження» бачать 8 осіб (40%). 6 батьків (30%) розуміють, що для дитини це спосіб засвоєння суспільного досвіду. І лише 20% (4 особи) вважають гру провідним видом діяльності. Пустим проведенням часу гру не вважає ніхто. Також 35% батьків зізналися, що під час ігор у дитини трапляються конфлікти.

На питання анкетування: «У які сюжетно-рольові ігри воліють грати ваші діти?» було отримано такі результати. Вдома діти грають у «банк, пошта», школа (5%, 1 особа), ігри в «музей, театр, цирк» та космос (10% - 2 чол.), Ігри-подорожі, театралізовані ігри (20% - 4 чол.), ігри за казками, ігри-виступи, (15% – 3 чол.). До того ж 9 осіб (45%) відповіли, що їхні діти грають у ігри, засновані на наслідуванні героїв телеекрану. 40% батьків (8 осіб) відповіли, що діти грають у магазин, ігри у тварин, ігри з транспортом. Вважають за краще грати в «сім'ю» і в школу 35% дітей, тоді як у дитячий садок, «Барбі», лікарню, кафе та перукарню грають лише 25%. Також діти батьків 30% грають у військові ігри та службу порятунку.

На запитання "Що впливає на вибір сюжету гри у вашої дитини?" 14 батьків, або 70% вважають, що на вибір сюжету в грі впливає поява нової іграшки, а також нові враження (прогулянки, екскурсії). Переглянуті телепередачі, як вважають 65% чи 13 опитаних. Близько половини батьків (9 осіб або 45%) вважають, що на вибір сюжету впливає набутий дітьми досвід. 6 осіб, схиляються до того, що комп'ютерні ігри та твори, що читаються дітям. 7 відповіли (35%) – має вплив їхня професійна діяльність. Лише 3 людини або 15% пропонують своїм дітям сюжет гри, а 10% думають, що впливають ігри-драматизації.

Ініціатором спільної гри найчастіше виступає сама дитина (75%).

Відповідаючи на запитання: чи батьки грали в ігри, в які грають їхні діти, і чи відрізняються вони, більше половини (55%) опитаних відповіли, що вони суттєво відрізнялися змістом, ролями, іграшками, тривалістю та сюжетами. Вони ґрунтувалися на власному досвіді та проводилися, в основному, на вулиці. Троє (15%) із опитаних батьків вважають, що гра сучасних дітей залишилася такою самою. Шестеро батьків (30%) наголосили, що ігри змінилися частково.

За результатами відповідей можна дійти невтішного висновку у тому, що батьки, переважно розуміють важливість значення гри у життя дитини, вважаючи гру способом спілкування, розваги чи самовираження дитини. Тому що вони мають на увазі "виконання" дітьми певних соціальних ролей дорослих. Однак мала частина знає про провідну роль гри у розвитку дітей. Більшість батьків приділяють увагу та виділяють час для спільних ігор із дітьми. При цьому відзначається найчастіше ініціатива самої дитини пограти і сюжетами ігор стають герої телеекрану. Наступне місце займають традиційні ігри у сім'ю, магазин, кафе та інші. В даний час вважаючи, що головним у виборі сюжету є нова іграшка, нові враження та переглянуті телепередачі. Одні батьки розуміють, що гра дошкільнят багато в чому відрізняється від їхніх уявлень про ігри, в які вони грали у своєму дитинстві, але в той же час інші зауважують, що зміни пов'язані з появою нових героїв, з новими іграшками, але такі ж ігри, як раніше.

Таким чином, отримані дані збігаються як із загальноприйнятими нормами сюжетів сюжетно-рольових ігор, так і з сучасною думкою психологів про них.

2.2 Розробка схеми сучасних сюжетно-рольових ігор дітей старшого дошкільного віку

У ході дослідження вільної ігрової діяльності дітей можна відзначити, що частина дошкільнят демонстрували ігри-маніпуляції з іграшками: окремі ігрові дії (катання машинки з мигалкою, біг від поліції, процес годування, стрільба з пістолета), а також прості сюжети або слабке розгортання, використання недостатньої кількості ролей у сюжетно-рольових іграх.

У цій роботі постало питання про можливість розробки схем сучасних сюжетно-рольових ігор, що спостерігаються, які здатні виховати у дитини почуття взаємодопомоги, навчити жити загальними інтересами, підкорятися правилам гри, проявляти доброзичливість до однолітків.

У результаті склали таблицю сучасних ігор дошкільнят, де використовували компоненти сюжетно-рольової гри: сюжет, роль, ігрові дії, атрибути (Додаток Д).

Провівши аналіз сюжетних ігор, що спостерігаються, можна зробити висновок.

Сучасні ігри слід включати в ігрову діяльність дошкільника разом із традиційними сюжетно-рольовими іграми. Однак необхідно ретельно підходити до соціо-культурних змін компонентів сюжетної гри, враховувати реальні умови життєдіяльності та особливості кожної дитини.

Проте важливо зробити гру цікавою та змістовною, щоб у її процесі діти знайомилися з діяльністю дорослих, вчилися переживати шляхетні почуття, фантазувати. Тоді сюжетно-рольова гра не гальмуватиме повноцінний розвиток дитини, а зможе задавати зону найближчого розвитку, вважатиметься провідною діяльністю і сама гра покаже підвищений рівень розвитку. Цього можна досягти лише грамотно організовуючи ігри дітей.

ВИСНОВОК

Аналіз вивченої літератури в теоретичній частині показав:

Сутність гри має соціальну природу походження, оскільки визначається предметної діяльністю, залежить від умов життя дитини на суспільстві. Суть гри - потреба дитини впливати на світ, відображати та перетворювати дійсність.

Сюжетно-рольова гра – провідний вид діяльності дітей, вона є невід'ємною частиною та фактором особистісного психологічного розвитку дітей дошкільного віку. Саме через гру дитина пізнає світ, готується до дорослого життя.

Сучасна дитина дошкільного віку прагне відображати в сюжетно-рольовій грі ту соціальну дійсність, в якій вона живе та в якій розвивається. А це означає, що тематика сюжетно-рольових ігор має змінюватись із змінами соціуму.

У дослідницькій частині першому етапі у спостереженні з'ясовано:

Незважаючи на існування традиційних сюжетів гри дітей зазнали змін. З'явилися як нові ігри, і нові ролі, які відбивають навколишню реальність. На вибір сюжету найбільше впливають професії дорослих, телебачення та побутові ситуації.

Найчастіше діти у своїх іграх вибирають сюжети, які не в змозі розгорнути по ходу гри, тому що відображають у них лише малу частину побаченої чи запам'ятаної дії.

Не дивлячись на ініціативу організації ігор дітьми, у процесі у них відбувається втрата інтересу та зниження емоційного настрою.

У другому етапі було поставлено питання, які вирішувалися в ході аналізу результатів анкетування батьків.

Що гра для дітей у розумінні дорослих має важливе значення, але здебільшого існує як розвага та спосіб спілкування між дітьми.

Різноманітністю сюжетів сюжетно-рольової гри у дошкільнят 5-6 років вдома є як нові ігри у героїв телеекрану, так і традиційні сюжети ігор у транспорт, домашніх тварин та інші.

Батьки вважають, що ігри сучасних дітей мають характерні особливості та відрізняються від ігор їхнього дитинства.

Робота цікавить педагогів і батьків дошкільнят.

СПІОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Воронін А. С. Словник термінів із загальної та соціальної педагогіки. Єкатеринбург, 2006.

2. Волков Б.С., Волкова Н.В. Методи досліджень у психології: Навчально-практичний посібник. 3-тє вид., М., 2002.

3. Виготський Л.С. Гра та її роль психічному розвитку дитини // Питання психології. 1966. № 6.

4. Виготський Л.С. Психологія: Світ психології. М., 2002.

5. Жуковська Р.І. Гра та її педагогічне значення. М.,1975.

6. Іванкова Р. А. Планування педагогічної роботи з формування сюжетно-рольової гри у дітей раннього та дошкільного віку // Дошкільне виховання: Традиції та сучасність. М., 2002, №4.

7. Лубовський Ст І., Розанова Т. Ст та ін. Спеціальна психологія 2-ге вид., М., 2005.

8. Козлова С.А., Куликова Т.А. Дошкільна педагогіка. М., 2009.

9. Леонтьєв А. Н. Психологічні основи дошкільної гри // Психологічна наука та освіта. 1996. №3-25-27.

10. Менджерицька Д. В. Вихователю про дитячу гру / За ред. Т. А. Маркової. М., 1982

11. Михайленко Н.Я., Короткова Н.А. Як грати з дитиною М., 1990.

12. Михайленко Н. Я., Короткова Н. А. Організація сюжетної гри в дитячому садку. М., 2009.

13. Недоспасова В.А. Зростаємо граючи. М., 2004.

14. Угасте та інших. Розвиток загальних навичок в дітей віком дошкільного віку. Таллінн, 2009.

15. Урунтаєва Г. А. Діагностика психологічних особливостей дошкільника. М., 1996.

16. Фрідман Л.М. Психологія дітей та підлітків. М., 2003.

17. Хейзінга Й. Людина грає. М., 1997.

18. Шмаков С.А. Природа та структура гри // Проблеми виховання. 2011 р.

19. Ельконін Д.Б. Психологічні питання дошкільної гри// Питання психології дитини дошкільного віку. М., 1948.

20. Ельконін Д.Б. Творчі рольові ігри для дітей дошкільного віку. М., 1957.

21. Ельконін Д.Б. Психологія гри М., 1999

ДОДАТОК

ДОДАТОК А

Протокол спостереження за самостійною діяльністю дітей

Сюжет гри / №	Зміст гри	Кількість дітей	Ініціатива організації гри	Час гри	Ролі, які приймають діти	Причина розриву гри
1) Дитячий садок	Ігри дітей на прогулянці		Група дітей	До 30 хв	Вихователь, діти, батьки	Зміст нерізноманітний розпад гри
2) Сім'я «Барбі»	Зустріч гостей		Дитина – Аріна До.	До 1 години	Барбі, діти Кен, гості	Зміна діяльності
3) Лікарня	Огляд дитячого лікаря		Діти - Соня Л та Лера А.	Понад 30 хв	Лікар, медсестра, батьки з дітьми	Нестійкий сюжет – розпад гри
4) магазин	Салон стільникового зв'язку		Дитина-лідер Ліза Ст.	До 30 хв	Продавець, покупці	Недостатність атрибутів
5) «Танці зі зірок – дами»	Телешоу – виступ артистів		Діти - Варя Г та Катя В.	До 30 хв	Журі, учасники, телеведучий	Конфлікт - виконання правил
6) Кафе	Похід у «Макдональдс»		Дитина – Коля П.	До 30 хв	Продавець, відвідувачі, офіціант	Закінчення сюжету гри
7) Сім'я	Похід у кінотеатр		Дитина - Лера А. та вихователь	До 1 години	Касир, відвідувачі, продавець	Закінчення задуму гри
8) Банк	Відкриття нового банку		Дитина – лідер Діма Г. та вихователь	Понад 30 хв	Банкір, касир, клієнти, охоронець	Конфлікт - розподіл ролей
9) «Людина-павук»	Пограбування магазину одягу		Діти - Рома С. та Катя В.	До 30 годин	Продавець, грабіжник, дизайнер, людина-павук	Нерозвинений сюжет – вихід дітей із гри
10) Турагентство	Оформлення поїздки		Група дітей	До 30 хв	Тур-агент, клієнти, касир	Нерозвиненість сюжету -розрив гри
11) Військові	Бойова битва		Група дітей та вихователь	До 1 години	Генерали, солдати, медсестри	Закінчення задуму гри
12) Школа "winx"	напад на школу		Група дітей	До 30 хв	Чарівниці демони	Зміна діяльності
13) Тварини	Лікування вихованців		Дитина-лідер Ліза Ст.	До 30 годин	лікар, кошеня, господиня, собаки	Закінчення задуму гри
14) «Черепашки-нінзя»	Битва зі Шреддером		Дитина – лідер Діма Г.	До 1 години	Черепашки, Шреддер, Сплінтер	Нерозвиненість сюжету, втрата інтересу
15) «Принцеси»	Прогулянка лісом		Діти - Катя В. та Варя Г.	більше30 хв	Принцеси, вихованці – котики, пес	Конфлікт через виконання правил
16) Перукарня	Прийом відвідувачів		Дитина – Саша В.	До 30 хв	Перукар, клієнти	Закінчення задуму гри
17) «Русалки»	Заплив на острів Мако		Діти - Соня Л та Лера А.	До 30 хв	Русалки - Клео, Рікі, Емма	Недостатність атрибутів
18) "Поліція"	Впіймання злочинців		Група дітей	До 1 години	Поліцейські злочинці	Зміна діяльності
19) Тварини	Школа дресирування		Дитина – Аріна До.	До 30 хв	Дресирувальник, господар, домашня тварина	Закінчення – втрата задуму гри
20) Сім'я	Поїздка на море		Дитина – Лера А.	Понад 30 хв	Тато, мама, донька, син	Закінчення сюжету гри

ДОДАТОК Б

Таблиця 1 - Тематика сюжетів ігор дошкільнят, що спостерігаються.

ДОДАТОК В

Анкета для батьків

«Особливості утримання сюжетно-рольових ігор дітей 5-6 років»

Шановні батьки!

Прошу Вас відповісти на запитання цієї анкети. Вибравши потрібний варіант, обведіть у гурток латинську букву перед ним. Мета даного анкетування з'ясувати сюжетну різноманітність та особливості сюжетно-рольових ігор дітей 5-6 років.

Ваша підлога?

«Педагогічний імідж» - використання вербальних і невербальних засобів спілкування. Педагогічний ринг Ділова гра. Як одягатися. Мотивація освітян до формування професійного іміджу. Привабливі люди. Міжгрупова дискусія. Складові особистого іміджу людини. Образ ідеального сучасного педагога очима батьків.

«Професійний стандарт педагога» – Професійна діяльність. Педагог дошкільної освіти Проект професійного стандарту педагога. Професійна ІКТ-компетентність. Особистісні якості. Методи оцінки виконання вимог. Необхідність заповнення професійного стандарту. Включена освіта. Гідність та інтереси учнів.

«Робота педагога з самоосвіти» - Процес, що вивчається. Великий інформаційний матеріал. Формулювання мети дослідження. Результат самоосвіти. Розвиток здібностей. Зміст зошита з самоосвіти. Усвідомлення цінностей. Форма завершення самоосвіти. Відчуття. Опанування методами проектування. Сутність процесу самоосвіти.

«Стандарт професійної діяльності педагога» – підготовка відповідної законодавчої документації. Вміти будувати виховну діяльність. Спеціальності. Вимоги стандарту до виховної роботи педагога. Відображення. Форма діяльності. Поетапність запровадження професійного стандарту. Критерії оцінки якості. Поради. Реалізація професійного стандарту педагога.

«Здоров'я педагога» - найпоширеніші захворювання. Психічні причини руйнації здоров'я. Споживання овочів. Проблема професійного здоров'я. Як зберегти здоров'я педагога? Неусвідомлення себе часткою великих історичних процесів. Лікувально-оздоровчі вправи. Світоглядні причини руйнування здоров'я педагога.

«Імідж педагога» - має сприяти успішності педагога. Керівник. Типові ознаки людини, яка «закрита» для інших: У.Джеймс. Типові ознаки людини, яка «відкрита» для інших: Дії, вчинки. Модна стрижка чи укладання. Мистецтво говорити. ГАБІТАРНИЙ- зовнішній виглядпедагога. Образ мислення. КІНЕТИЧНИЙ – рухи тіла, міміка, жести.

Всього у темі 23 презентації

Якщо говорити про сучасних дітей, то, перш за все, треба сказати: діти в наші дні або зовсім не граються, або дуже мало грають. Це пов'язано з низкою причин.

По-перше, сучасне суспільство вимагає від дітей ранніх успіхів та досягнень! Усі прагнуть дітей навчити! Якомога раніше навчити – читати, писати, рахувати, забувши про те, що провідна діяльність дитини-дошкільника – ігрова! У сім років першому плані виходить навчальний процес, але діти самовіддано – у тій чи іншій формі – продовжують грати до 9 -10 років! Саме через гру у цьому віці можна розвивати, навчати, коригувати, виховувати! Без цього важливого «ігрового» періоду немає успішного навчання у шкільному віці, і потім немає розвитку зрілої повноцінної особистості.

По-друге, батьки сучасних дітей самі належать до неграючого покоління: їхнє дитинство теж пройшло без ігор, теж було насичене навчальними елементами. Саме тому батьки не граються зі своїми дітьми, вони часто самі не вміють цього робити.

Звичайно, діти могли б переймати ігровий досвід у дворових компаніях, але нині рідкісний батько не боїться відпускати дитину на самостійні прогулянки або, сам, гуляючи з дитиною, може дозволити їй зникнути з поля зору для таких важливих ігор, як хованки або козаки-розбійники . І це третя причина – відсутність можливості передавати ігровий досвід від старших дітей до молодших.

Тим не менш, єдина мова, яка легко дається дітям, - це мова ГРИ. У грі малюки дізнаються про світ і засвоюють систему відносин у суспільстві, розвиваються, навчаються премудростям, формуються як особистості. Саме гра дозволяє скоригувати виникаючі вікові проблеми та складнощі у відносинах.
У гри в цьому віці дуже багато функцій. Тому брак часу на гру або передчасне дорослішання малюків, яке вимагає суспільство, призводить до серйозних проблем і в нашому дорослому житті, і в житті самих дітей: проблеми з навчанням у учнів початкової школи, складності в
адаптації до дорослого життя, труднощі у спілкуванні, азартні та небезпечні ігри та багато іншого!

Сучасні діти, як правило, «грають» у навчальні ігри за правилами дорослих, годинами просиджують біля телевізорів, програючи разом з героями серіалів доросле життя, насилу відриваються від комп'ютерних монстрів, виплескуючи свою енергію та агресивність у безпечний простір.

Для сучасних дітей і батьків особливо актуальні ігри віч-на-віч з дорослим, які можна організувати мимохідь, тобто по дорозі в дитячий садок, в черзі в поліклініку, в машині. Актуальними стають ігри, що розвивають дрібну моторику та сприяють розвитку мови. Сюжетно-рольові ігри, що входять у життя дітей з 3 років, перестають бути схожими на ігри їхніх мам та тат. Спробуйте пограти із сучасними дітьми у радянський магазин із чергами, неелектронними вагами та підрахунком здачі на дерев'яних рахунках. Або запропонувати їм обіграти роботу кравця в ательє, в якому вони жодного разу не були.
Не можна не сказати і про те, наскільки від наших із вами іграшок відрізняються сучасні іграшки. По-перше, їх багато, тому часто дитині важко не тільки вибрати, у що вона гратиме, а й помріяти про те, що їй так сподобалося. По-друге, окрім м'яких ведмедиків і зайчиків, дитина з величезним інтересом розглядає роботів, монстрів, різностатевих ляльок, дорослих Барбі та Кенів. Сюжети для ігор з такими іграшками відрізняються від традиційних ігор у дочки-матері з пупсами та ліжечками! Це не можна ігнорувати.

У світі сучасної дитини мають добре орієнтуватися як батьки, і педагоги. І тут набирає чинності ще одна особливість життя дітей. Батькам, як правило, ніколи вникати в ігровий простір: вони губляться у світі іграшок, йдуть на поводження бажань дитини чи модних течій, створюють небезпечні ситуації для здоров'я дітей, залишаючи їх біля комп'ютера.

Тому необхідно приділяти більше уваги тим іграм, які раніше виникали стихійно; допомагати дітям, розвивати сюжети, які їм зрозумілі; орієнтуватися у світі сучасних іграшок, зберігаючи баланс між бажаннями дитини та користю для неї.

Всіляко заохочуйте прагнення малюка до пізнання і, користуючись його
нескінченними питаннями, не лише допомагайте пізнавати навколишній світ, а й підтримуйте його інтерес.

Малюки, що не виспалися, вранці зазвичай вередують, мами і тата починають нервувати, покрикувати на них, а ті у відповідь ще більше хничать. Ранок зіпсований, до того ж і для батьків, і для дітей.
Що робити? Відволікти улюблене чадо простими іграми.

Дитина нещодавно познайомилася з деякими геометричними фігурами. Можна по черзі з ним називати всі круглі предмети, які зустрінуться вам по дорозі.

Напередодні ви пояснили малюкові, які кольори бувають.
Запропонуйте серед навколишніх предметів знайти тільки червоні. Не треба називати кілька кольорів: краще показати лише один, наприклад, червоний, і кілька днів поспіль шукати червоні предмети. Коли дитина безпомилково називатиме і показуватиме їх, можна перейти до іншого кольору.
Подібним чином можна відпрацьовувати у дитини сприйняття розміру.
Бажано також відзначати зміни в природі та навколишньому середовищі.

У пластмасове відерце налийте воду і запропонуйте дитині визначити, скільки склянок води міститься в ньому, переливаючи воду в інше відерце, а потім ковшком перелити воду з повного відра в порожнє. У цій грі можна знайомити малюка з поняттями: багато, мало, повне, порожнє, через край, на денці.

Не секрет, що багато часу мами проводять на кухні. Кухня може стати місцем для задушевних, довірчих розмов, для жартів та веселощів. Крім того, кухня – чудова школа, де малюк набуває корисних навичок, знань. Зрозуміло, потрібні особливі запобіжні заходи, щоб захистити дитину від опіків, ударів струмом, отруєнь і гострих предметів. Але якщо ви подбаєте про безпеку, то отримаєте ще один шанс приємно та з користю провести час.

Шкаралупа від варених яєць стане прекрасним матеріалом для дитячих аплікацій. Розкриш її на шматочки, які дитина може легко брати пальцями. Нанесіть на картон тонкий шар пластиліну - це фон, а потім запропонуйте дитині викладати малюнок або візерунок зі шкаралупи.

Запропонуйте дитині помити посуд, у назві якого є звук «ч» (чашки, чайник); звук «л» (ложки, виделки, салатник) тощо.

Як одним словом назвати прилад, який варить каву? Кавоварка. Ріже овочі? - Овочерізка. Витискає сік? - соковитискач. Який сік вийде із яблук, груш, слив, вишні? І навпаки – з чого виходить апельсиновий сік?
На кухні добре вивчати нові звуки та смаки. Тут завжди є можливість постукати, дзвонити, понюхати, спробувати. Можна подивитися і послухати, як ллється чи капає вода з крана, як по-різному дзвенить чайна ложка у порожній склянці та чашці з водою.

Особливим коханням користується жарт «Заплющ очі – відкрий рот». Нехай малюк із заплющеними очима на смак визначить, що ви йому запропонували. Можна помінятися ролями, і, якщо ви помилитеся, бурхливе захоплення малюка вам гарантовано!

Використовуючи фрукти та овочі, можна навчити дітей впізнавати та розрізняти предмети на дотик та за смаком. Поклавши чотири або п'ять різних продуктів у пакет, попросіть дитину обережно обмацати кожен із них. Зав'язавши очі, попросіть дізнатися продукт із запаху.

Нероби на магнітах, якими прийнято прикрашати кухню, допоможуть дорослим придумати багато цікавих завдань та ігор. Наприклад, попросіть дитину розташувати їх на дверцятах холодильника в певному порядку: спочатку лише фрукти, потім лише круглі предмети, потім лише жовті тощо.

Будь-яка дитина, якщо їй дати те, що потрібно і коли потрібно, виростає тямущою.

Вихователь:
Кузьменко Г.Є.